Пінчук Олег Степанович
Олег Степанович Пінчук (15 червня 1960, Дрогобич) — сучасний український скульптор, майстер бронзової скульптури та арт-інсталяцій. Народний художник України (з 2018). Член Національної спілки художників України з 1990[3]. Біографічні відомостіНародився 15 червня 1960 року в місті Дрогобич, Львівської обл., Україна. Навчався в студії образотворчого мистецтва Григорія Хусіда в Києві (1977—1982). Закінчив відділення скульптури Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури у 1988. Педагоги з фаху – В. Чепелик, В. Борисенко, І. Макогон, В. Сухенко, М. Вронський. Згодом удосконалював майстерністіь у Вищій школі образотворчого мистецтва (ESAV) у Женеві,(Швейцарії) (1993—1995 рр.) під керівництвом скульптора Мішеля Гірші. Учасник багатьох виставок, серед яких: Cite Inrernationale des Arts (Франція), «Ukrainian Seasons» (Франція), Дні культури Києва в Тулузі (Франція), Kyiv Art Contemporary («Мистецький Арсенал», Україна), «Великий скульптурний салон» («Мистецький Арсенал», Україна). Також в: Kanagava Municipal Gallery (Японія), галереї «Arrte» (Нідерланди), галереї «Soret — II» (Швейцарія) та багатьох інших. Роботи експонувалися і знаходяться в колекціях Віденського музею історії мистецтв, ювелірній фірмі Cartier в Женеві, Espace Pierre Cardin в Парижі, Ризькому музеї іноземних колекцій, Московському музеї сучасного мистецтва, Національному музеї історії України, Національному музеї «Київська картинна галерея», Одеському музеї західного і східного мистецтв, Національному музеї у Львові і т. д. Монументальні роботи знаходяться в історичних центрах європейських міст. В 2016 році очолював «Центр сучасного мистецтва М17». Персональні та групові виставки (вибірково)1987 — Національна Експозиція в Центральному домі художника (Київ, Україна) 1994 — Cartier International SA (Женева, Швейцарія) 1996 — Баварський фонд HANNS SEIDEL (Мюнхен) 1997 — нагорода Міжнародного фестивалю мистецтв «Золотий Перетин» (Україна) 1999 — Espace Pierre Cardin (Париж, Франція) 2000 — Національний художній музей (Київ, Україна) 2000 — Одеський музей західного та східного мистецтва (Україна) 2000 — Муніципальна галерея Kanagava (Йокогама, Японія) 2001—2002 — CitO International des Arts (Париж, Франція) 2002 — Московський музей сучасного мистецтва (Москва, Росія) 2003 — Національний музей історії України (Київ, Україна) 2004 — Музей Богдана та Варвари Ханенків (Київ, Україна) 2004 — Музей зарубіжних колекцій (Рига, Латвія) 2005 — Музей культурної спадщини (Київ, Україна) 2007 — Одеський музей західного та східного мистецтва (Україна) 2007 — I Художній салон (Київ, Україна) 2008 — II Міжнародний художній салон (Київ, Україна) 2008 — Художній музей (Харків, Україна) 2009 — Донецький художній музей (Донецьк, Україна) 2010 — Art Kyiv Contemporary «Український дім», (Київ, Україна) 2011 — Скульптурний салон «Мистецький Арсенал», (Київ, Україна) 2011 — Ukrainian Seasons (Париж, Франція) 2012 — Київський міський музей, (Київ, Україна) 2013 — Скульптурний салон «Мистецький Арсенал», (Київ, Україна) 2014 — Скульптурний салон «Мистецький Арсенал», (Київ, Україна) 2015 — Скульптурний салон «Мистецький Арсенал», (Київ, Україна) 2017 —«Простір як дійство» Національний музей у Львові (Львів, Україна)
Нагороди
Використання скульптурЗображення скульптур Олега Пінчука використовуються на годиннику швейцарської фірми BOVET. Сім'яОдружений. Виховує двох дітей. ДжерелаПримітки
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia