Рицинова олія

Рици́нова олія, касторова олія, розм. касторове масло, касторка^[1] (лат. oleum ricini) — олія, яку отримують з рицини (Ricinus communis). Молекулярна формула: C₃H₅(C₁₈H₃₃O₃)₃. Це безбарвна або блідо-жовта рідина зі слабким запахом або без запаху. Температура кипіння 313 °C, її густина складає 961 кг/м³. Касторова олія приблизно на 90 % складається з ацилгліцеролу рицинолевої кислоти. До її складу також входять гліцериди олеїнової і лінолевої кислот.

Склад

Середній вміст речовин у рициновій олії (жирні кислоти)
Кислота	Середній вміст
Рицинолева кислота^[en]	85–95 %
Олеїнова кислота	2–6 %
Лінолева кислота	1–5 %
Ліноленова кислота	0,5–1 %
Стеаринова кислота	0,5–1 %
Пальмітинова кислота	0,5–1 %
Дигідроксистеаринова кислота	0,3–0,5 %
Інші	0,2–0,5 %

Використання

Рицинова олія — в'язка, добре розчинна в спирті рідина, яка використовується у техніці, лакофарбовій і хімічній промисловості, медицині. До появи якісних мінеральних, а згодом синтетичних олив, рицинова олія була найкращим мастилом для авіаційних двигунів та інших механізмів, що працюють у складних умовах. На прокатних станах освоєно холодну прокатку з застосуванням суміші пальмової, а з 50-х років — рицинової олії з водою, що значно поліпшує якість жерсті, зокрема чистоту її поверхні^[2].

Рицинова олія є незамінною для догляду за виробами з гладкої шкіри: взуттям, одягом тощо. Вона добре усмоктується, не загусає з часом, надає шкірі гнучкості і водовідштовхувальних властивостей, відновлює її, якщо вона пересохла. Оптимальним є застосування рицинової олії в суміші з лляною олією та бджолиним воском в пропорції 8:1:1.

Фармакологічні властивості

Рицинова олія належить до проносних засобів. При прийманні внутрішньо в тонкій кишці розщеплюється ліпазою з утворенням рицинолевої кислоти, яка спричинює подразнення рецепторів кишки і рефлекторно посилює його перистальтику.

Проносний ефект, як правило, розвивається через 5–6 год після приймання препарату. Після випорожнення кишки настає послаблення перистальтики.