Російські військовополонені у російсько-українській війні (з 2014)
У списку наведено дані про російських військовослужбовців, що потрапили до полону під час війни на Донбасі.
20 травня 2015 року українські ЗМІ опублікували список близько двох десятків військовослужбовців РФ, які побували в українському полоні.[1]
За твердженням керівника Головного слідчого управління СБУ Василя Вовка, станом на 11 червня 2015 року в Україні утримуються під вартою 13 військовослужбовців Російської Федерації, а у списку осіб, по яким СБУ веде розслідування, перебуває 54 громадян РФ.[2]
Список полонених військовослужбовців ЗС РФ
№
Прізвище, ім'я, по батькові
Військова частина
Звання та посада
Дата полону
Обставини взяття в полон
Примітки
1
Балобанов Андрій Сергійович,[3] 1994 р.н., уродженець села Паново Крутинського району Омської області (рос.Балобанов Андрей Сергеевич)
Костромські десантники, які, за офіційною версією Міноборони РФ, «заблукали» на кордоні з Україною, після повернення в Росію знову збираються на службу в російську армію[7][8].
12
Десятов Олександр Михайлович,[9] 25.11.1986 р.н. (рос.Десятов Александр Михайлович)
29.08.2014, при виході з оточення начальником інженерної служби оперативного командування «Південь» полковником Михайлом Ковальським передані представнику російсько-терористичних військ в обмін на випуск з полону більше 60 бійців ЗСУ.[10]
31 серпня 2014 року голова Дніпропетровської ОДАБорис Філатов повідомив, що російські військові обстріляли колону українських військ, яка намагалася вийти з оточення під Іловайськом, і вбили у тому числі і полонених російських десантників.[12]
2 жовтня 2014 року ресурс РБК оприлюднив слова комбата Юрія Берези, що Ахметова та Ільмітова було розстріляно військами РФ під час виходу колони.[13]
6 жовтня 2014 року LifeNews показав сюжет, де кореспондент агентства побував у пункті постійної дислокації 31-ї бригади в Ульянівську, де взяв інтерв'ю у Ахметова і Ільмітова, спростовуючи інформацію про їх смерть і підтвердивши їх статус як діючих контрактників бригади:
Потрапив в полон в районі села Жолобок Луганській області при ліквідації диверсійної групи терористів військовиками 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ[28].
Ми з таким подивом спостерігаємо, як Російська держава відрікається від своїх солдатів, захоплених на території України, наче будь-коли раніше було інакше. У Росії є два основних принципи ставлення до полонених: сором і презирство. Сором — тому що цей агресор практично ніколи не визнає, що це він несе біду в чужі доми. І презирство — тому що він нічого не хоче знати про саму можливість поразки, він не готовий змилуватися над тими, хто потрапив у полон — навіть, якщо це свої.[34][35]
Оригінальний текст (рос.)
Мы с таким изумлением наблюдаем, как Российское государство отрекается от своих солдат, захваченных на территории Украины, как будто когда-либо раньше было иначе. У России есть два основных принципа отношения к пленным: стыд и презрение. Стыд — потому что этот агрессор практически никогда не признает, что это он несет беду в чужие дома. И презрение — потому что он ничего не хочет знать о самой возможности поражения, он не готов смилостивиться над попавшими в плен — даже, если это свои.
