З 1987 — член Спілки художників СРСР, згодом — Національної спілки художників України[6]. Цього періоду виникає одеська група художників — Сергій Ликов, Олена Некрасова, Олександр Ройтбурд, Василь Рябченко — маловідома в «офіційному» середовищі Спілки художників та не пов'язана із середовищем неофіційним — «нонконформістським», яка наприкінці 1980-х провела дві великі резонансні виставки «Після модернізму 1» та «Після модернізму 2» у просторі державної установи Одеського художнього музею[4][7]. Тематика, сюжети робіт, їх масштабні формати поклали початок нового напряму образотворчого мистецтва Одеси[8]. До цього періоду відносяться живописні роботи: «Берег невиявлених персонажів» (1989), «Червона кімната» (1988), «Жертва» (1989), «Смерть Актеона» (1989), диптих «Ловці» (1989), «Метод спокуси» (1990) та інші.
У проміжку між двома вищезгаданими, відбулася виставка «Нові фігурації» в Одеському літературному музеї, до участі в якій були залучені молоді художники Києва[9]. Це стало початком інтеграції «Одеської групи» у контекст актуального на той період загальноукраїнського артруху[10]. З цією виставкою пов'язані роботи Рябченко: «Відмова від благодаті» та «Любов — не любов» (обидві 1988).
Василь Рябченко одним з перших починає працювати в жанрі інсталяції. Першою роботою цього напряму стала «Гойдалки для пеньків» для кураторського проекту Єжи Онуха «Степи Європи» (1993)[10]. Надалі були створені інсталяції «Великий Бембі» (1994), «Посвята мадам Рекам'є» (1994), «Принцеса» (1996), «Академія холоду» (1998) та інші. З початку 1970-х художник активно експериментує із фотографією[11]. Основними сюжетами спочатку були непостановочні натюрморти із побутових предметів, пізніше — фотофіксація імпровізацій за участі предметів та людського тіла, у компонуванні яких художник використовує «порожнистість» та асиметрію, властиву східної традиції[4]. За цикл цих фотографій, об'єднаних в проекті «Naked Dream» (1995), отримує премію та звання «Кращий художник України» за підсумками першого всеукраїнського Артфестивалю «Золотий перетин» 1996 року. Цього ж року започатковує творче об'єднання «Арт Лабораторія»[2].
«Обійми», 110 х 110 см, полотно, олія, 1986«Смерть Актеона», 200 х 300 см, холст, олія, 1989
Володимир Левашов виділяє кілька періодів у творчості Василя Рябченка. Ранні роботи художника, що відносяться до 1970-м-початку 1980-х років, відрізняються синтезом «західного» і «східного» підходів до живопису — майже «англійським» аристократичним аскетизмом мови, що органічно перетікає в китайський «танець пензля», стриманість врівноважується свободою і легкістю.
У другій половині 1980-х Василь Рябченко переймається ідеями трансавангарду. Але якщо в цілому український трансавангард тяжів до естетики бароко, роботи Рябченко цього часу можна позначити як «нове рококо». Для «трансавангардного» періоду художника характерні програмна пустотність, вивірений естетизм, легковажна грайливість і механістична комбінаторика[12]. Як приклад робіт другої половини 1980-х років — «Коти», сюжет про двох котів-суперників. В подальшому варіанті, написаному в період фінального загострення відносин між двома наддержавами, що призвели до розпаду СРСР, сюжет поміняв свій смисловий контекст за рахунок зміни розміру, колориту, манери написання і назви — «Залякування»[13].
«Лінія рококо» простежується і в наступних роботах Рябченка, аж до зроблених останнім часом. Однак вони стають більш емоційними і злегка заплутаними, в них з'являються нотки ірраціоналізму і занепокоєння. Пасторальна безпечність починає поступатися місцем рефлексії і наростаючого драматизму[12].
Про художника
Творчість одеського художника Василя Рябченка належить до найяскравіших явищ «нової української хвилі», що перекодувала розвиток вітчизняного малярства, залучивши його до постмодерних практик, наповнила його новими образами та новою неоднозначною художньою мовою, де змішалися між собою цитати з історії мистецтва, вільна авторська фантазія, іронія та гротесковість.
Василь Рябченко в своїх творах є медіатором об'єктивної пустотности за законами краси. Причому фігуративність не применшує, а посилює цю інтенцію. Для втілення вакууму художник примножує витонченість рокайля, стилізованість модерну і розкіш великосвітського бароко на абсолютну деконструкцію міфологічних смислів.
Василь Рябченко. Інсталяція "Гойдалка для пеньків" на виставці "Випадкова виставка", Центр сучасного мистецтва "Тірс", Одеса, 1993 рік. Автор фото Василь РябченкоІнсталяція Василя Рябченка «Великий Бембі» на виставці «Простір культурної революції», Український Дім, Київ, 1994. Автор фото Василь Рябченко«Naked Dream», фотографія (1995)
Перелік виставок за даними сайта художника (станом на 2024 рік)[16]:
2024:
Протагоністи. Живописний заповідник. Паризька комуна / Український дім, Київ, Україна[17]
↑Євген Голубовський. Заперечення заперечення. msio.com.ua. Архів оригіналу за 4 липня 2020. Процитовано 4 липня 2020. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |url-архіву= та |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |дата-архіву= та |archive-date= (довідка)
↑Сучасне мистецтво України. Портрети художників(укр.). ArtHuss. 2018. с. 354—371. ISBNISBN 978-617-7110-17-9.. {{cite book}}: |first= з пропущеним |last= (довідка); Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
↑Unfolding Landscapes. www.silkeborgbad.dk. Архів оригіналу за 16 серпня 2022. Процитовано 4 травня 2022. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |url-архіву= та |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |дата-архіву= та |archive-date= (довідка)
↑Національний художній музей України — Перегляд виставки Архівована копія. Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 8 листопада 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Центр сучасного мистецтва «Совіарт». web.archive.org(рос.). 26 травня 2017. Архів оригіналу за 26 травня 2017. Процитовано 10 липня 2020. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |url-архіву= та |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |дата-архіву= та |archive-date= (довідка)
↑KARAS GALLERY - KARAS GALLERY. web.archive.org(рос.). 11 квітня 2017. Архів оригіналу за 11 квітня 2017. Процитовано 10 липня 2020. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |url-архіву= та |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |дата-архіву= та |archive-date= (довідка)
↑KARAS GALLERY - KARAS GALLERY. web.archive.org(рос.). 11 квітня 2017. Архів оригіналу за 11 квітня 2017. Процитовано 10 липня 2020. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |url-архіву= та |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |дата-архіву= та |archive-date= (довідка)
↑Василь Рябченко(рос.). msio.com.ua. Архів оригіналу за 28 липня 2017. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |lang= та |language= (довідка); Вказано більш, ніж один |url-архіву= та |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |дата-архіву= та |archive-date= (довідка)
Сучасне мистецтво часів незалежності України: 100 імен. — Мысль. — 2008. — с. 536—539, с. 640
Одеська обласна організація Національної спілки художників України. — Grafikplus, 2006. — c. 117
Прощавай, зброє / Мистецький Арсенал. — Київ, 2004. — с. 67, 121
Портфоліо. Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — с. 13, 15, 22, 24-26, 36, 52-53, 60-65,164-167, 294—301, 312
Ukrainian art 1960s — 1980s. — Soviart. — Mammens Bogtrykkeri A/S. — c. 9 — 20. c. 88 — 89
.jpg)
