Севрюк Олександр Олександрович

Севрюк Олександр Олександрович
Олександр Олександрович Севрюк
Народився	4 лютого 1893(1893-02-04) Росоша, Липовецький повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер	26 грудня 1941(1941-12-26) (48 років) Франкфурт-на-Одері, Третій Рейх ·залізнична катастрофа
Країна	Російська імперія  Українська Держава  УНР  Веймарська республіка  Третій Райх
Національність	українець
Діяльність	політик, громадський діяч, дипломат
Посада	Член Всеросійських установчих зборівd

Олекса́ндр Олекса́ндрович Севрю́к (4 лютого 1893, Росоша, Київська губернія, Російська імперія — 1941, Франкфурт-на-Одері, Третій Рейх) — український державний, громадський і політичний діяч. Дипломат часів Української революції 1917—1921 років. Член Української партії соціалістів-революціонерів.

Народився у дворянській родині.

Дід, Франц Іванович Севрюк, з дворян Київської губернії, православний, розпочав службу в армії 28 січня 1822. Прапорщик (17 лютого 1827), підпоручик (15 вересня 1831), 5 березня 1834 звільнений зі служби. З 21 лютого 1836 приватний пристав Кишинівської міської поліції, з 12 травня по 12 листопада 1838 – на тій же посаді в Акерманській міській поліції. Був одружений із Марією Григорівною Міліцькою.

Батько, Олександр Францович Севрюк (4 квітня 1845 – 23 липня 1901), начальник залізничної станції Липовець. 10 вересня 1889 одружився з дворянкою Теклою Йосипівною Дмуховською, католичкою, мав дітей Олександра та Вікторію (14 жовтня 1896).

З 1902 по 1911 рр. Олександр навчався у Луцькій гімназії, жив на Парадній вулиці, в домі Биховського. З осені 1911 по травень 1912 навчався в Петербурзькому Технологічному інституті, жив біля місця навчання, на Подільській вул., 20. Відрахувався за власним бажанням "для вступу до університету"^[1]. Під час навчання член української студентської громади та Інформаційного бюро українських студентських організацій Петрограда.

Від квітня 1917 року був членом Української Центральної Ради від студентських організацій. Очолював комісію з розробки законопроєкту про скликання Українських установчих зборів.

15 січня 1918 року очолив делегацію УНР на мирових переговорах з Центральними державами у Бересті. 9 лютого підписав Берестейський мир^[2].

Був послом УНР у Берліні.

1919 року — член делегації УНР на Паризькій мирній конференції, згодом — посол у Римі.

У середині липня 1919 року працював над завданням Начальної Команди Української Галицької Армії — повернути з Італії військовополонених галичан; йшли переговори про сформування в таборі Кассіно чотирьох дивізій по 12 тисяч стрільців кожна.

У 1920—1941 роках в еміграції в Парижі та Німеччині, де проводив спочатку прорадянську діяльність, а потім співпрацював з владою Третього рейху.

Загинув внаслідок залізничної катастрофи поблизу Франкфурта-на-Одері.

• Севрюк Олександр Олександрович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.174-175
• Севрюк Олександер // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1710. — 1000 екз.

• Т. Осташко. Севрюк Олександр Олександрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 502—503. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Довідник з історії України. — 2-е видання. — К., 2001. — С. 729.
• Веденєєв Д., Бурім Д. Дмитро Дорошенко і «справа Севрюка» // Наукові записки: Зб. праць молодих вчених та аспірантів Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. — К., 1997. — Т. 2.
• Кривець Н. Дипломатичне представництво УНР в Німеччині // Міжнародні зв'язки України: Наукові пошуки і знахідки. — К., 2002. — Вип. 11.
• Гальчевський-Войнаровський Я. З воєнного нотатника — Київ : Діокор, 2006. — с. 191 — ISBN 966-8331-22-2
• В. І. Головченко. Севрюк Олександр Олександрович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4