Українські Установчі Збори
Українські Установчі Збори — виборна законодавча установа, конституанта українського народу, завданням якої було затвердити новий лад і встановити конституцію української держави.  Українська партія соціалістів-революціонерів: 153 місць Російська соціал-демократична робітнича партія (більшовиків): 47 місць Ліві есери: 13 місць Єврейський національний виборчий комітет: 9 місць Селяни Балтського повіту: 3 місця Польські списки: 3 місця ПСР: 2 місця УСДРП: 2 місця Німці: 2 місць Ліві есери українці: 1 місце Партія Народної Свободи: 1 місце Партія хліборобів: 1 місце Позапартійний блок росіян: 1 місце ПеребігТруднощі порозуміння Української Центральної Ради (УЦР) з Тимчасовим Урядом, який не погодився на повну автономію, спонукали українські політичні формації висунути ідею Українських Установчих Зборів. Вже у І Універсалі УЦР проголошувала, що тільки Всенародні Українські Збори (сейм) мають право ухвалювати всі закони, які повинні встановити порядок і лад в Україні. 6 Сесія УЦР працювала над виробленням порядку виборів до УУЗ і їх скликанням. Ухвала в справі УУЗ викликала гостру реакцію російських централістів проти УЦР, головним чином — кадетів, які на знак протесту вийшли з її складу. Згодом, у кінці вересня, проти скликання УУЗ протестували російські соціал-демократи, соціалісти-революціонери та єврейський «Бунд», уважаючи УУЗ за намагання відірвати Україну від Росії. У висліді негативної настанови національних меншостей Мала Рада ухвалила компромісову позицію, намагаючись погодити принцип самовизначення України через УУЗ з принципом єдності федеративної російської республіки, що мали визнати Всеросійські установчі збори. 12 жовтня 1917 УЦР ухвалила основи законопроєкту про вибори до УУЗ і доручила Малій Раді остаточно затвердити закон та провести вибори. III Універсал призначав день виборів на 9 січня 1918, а день скликання — 22 січня 1918, зазначаючи, що до УУЗ законодавча влада належить УЦР. До УУЗ обирано члени на основі загального, рівного, безпосереднього і таємного голосування, з дотриманням принципу пропорційного представництва. Активне і пасивне право виборів мали особи обох статей у віці понад 20 років. Мало бути обрано 301 членів (1 депутат на 100 000 населення). Тільки в неокупованих районах України, у яких за українськими списками подано понад 70 % усіх голосів, обрано 171 члени на всіх 301. УЦР ухвалила не відкладати важливіших справ (проголошення самостійності УНР) аж до УУЗ й у IV Універсалі зазначала, що до їх скликання сама правитиме, й наказувала закінчити вибори до УУЗ. Однак подальші події не дозволили здійснити ці настанови, й УУЗ не були скликані. Виборчі округиЗгідно із «Законом про Вибори до Установчих Зборів Української Народної Республіки» утворено такі виборчі округи:
Головна та окружні виборчі комісіїОрганізація виборів покладалась на Головну комісію у справах виборів до Українських установчих зборів у складі: Михайло Мороз (голова), Павло Стефанович, Микола Радченко, Григорій Кириченко, Олександр Бутовський, Олександр Щербак. Керуючий справами — Іван Тарасенко. Розміщувалась у приміщенні Київської губернської народної управи (Київ, вул. Володимирська, 33). Київська окружна виборча комісія: М. Мороз (голова), Павло Стефанович (товариш голови), М.И.Ейшискин (секретар), Микола Стасюк, Григорій Іванович Кириченко, Михайло Балабанов[1]. Список членів Українських Установчих ЗборівВід Катеринославської виборчої округи[2]
Від Київської виборчої округи[3]
Від Полтавської виборчої округи[4]
Від Волинської виборчої округи[5]Див. такожПримітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
