Скиба Анатолій Георгійович

Скиба Анатолій Георгійович
Скиба Анатолій Георгійович
Народився	9 травня 1930 ; Петрівка, Конотопський район, Сумська область
Помер	3 листопада 2001 (71 рік) ; Чернівці, Україна
Країна	СРСР; Україна
Діяльність	скульптор, педагог
Alma mater	Львівський фаховий коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша (1952) і Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1959)
Вчителі	Севера Іван Васильович і Якунін Іван Васильович
Відомі учні	Зелінський Володимир Анатолійович, Гамаль Володимир Ілліч і Руснак Манолій Васильович
Заклад	Вижницький коледж прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка
Членство	Спілка радянських художників України
Жанр	портрет
Партія	КПРС
	; ; ;

Анато́лій Георгійович Ски́ба (9 травня 1930, Петрівка — 3 листопада 2001, Чернівці) — український скульптор і педагог; член Спілки радянських художників України з 1963 року.

Життєпис

Народився 9 травня 1930 року в селі Петрівці (нині село Морозівка Конотопського району Сумської області, Україна). Протягом 1947—1952 років навчався у Львівському училищі декоративного і ужиткового мистецтва; у 1953—1959 роках — у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, був учнем Івана Севери, Івана Якуніна^[1]. Дипломна робота — пам'ятник Лук'яну Кобилиці в Чернівцях (керівник Іван Севера, оцінка — відмінно)^[2].

Упродовж 1960—1974 років викладав у Вижницькому училищі прикладного мистецтва, був його директором^[1]. Серед учнів: Володимир Гамаль, Людмила Жукова, Володимир Зелінський, Василь Остафійчук. Мешкав у Вижниці в будинку на вулиці Лук'яна Кобилиці, № 14, квартира № 3^[3]. Член КПРС з 1963 року^[4].

З 1974 року жив і працював в Чернівцях. Мешкав у будинку на вулиці Південно-Кільцевій, № 9, квартра № 32^[5]. Помер у Чернівцях 3 листопада 2001 року^[1].

Творчість

Працював у галузях монументальної та станкової скульптури (переважно у портретному жанрі). Серед робіт:

станкова скульптура

«Лук'ян Кобилиця» (1959);
«Юрій Федькович» (1961);
«Тарас Шевченко» (1961);
«Костянтин Ушинський» (1961);
«Іван Франко» (1962);
«Олекса Довбуш» (1963, дерево, Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського)^[6];
«Гуцул з люлькою» (1963, дерево, Національний художній музей України)^[4];
«Кобзарі» (1964, гіпс тонований)^[7];
«Шевченко-солдат» (1964, дерево)^[7];
«Леся Українка» (1964);
«Наш сучасник» (1965, дерево, Національний художній музей України)^[4];
«Механізатор» (1966, дерево, Національний художній музей України)^[4];
«Тарас Шевченко» (1971, гіпсове погруддя)^[7].

пам'ятники

Валентину Котику у місті Шепетівці (1959, бронза, у співавторстві з Іваном Самотосом)^[4];
«Селянське повстання 1905 року» у селі Великих Сорочинцях (1967, штучний камінь)^[4];

Ользі Кобилянській у Чернівцях (1980, у співавторстві з Миколою Мірошниченком).

Брав участь у республіканських виставках з 1963 року, всесоюзних — з 1964 року та закордонній виставці у Шрі-Ланці у 1982 році. Персональні виставки вібулися у Чернівцях у 1970 та 1980 роках.

Крім згаданих музеїв, роботи скульптора зберігаються у Чернівецьких художньому та краєзнавчому музеях.