Софіївка (Лозуватська сільська громада)

село Софіївка
Країна	Україна
Область	Дніпропетровська область
Район	Криворізький район
Тер. громада	Лозуватська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA12060190280064758
Облікова картка	Софіївка
Основні дані
Засноване	1780
Колишня назва	слобода Софіївка,; Софієво-Гейківка,; Софієво,; Валове
Населення	1 316
Площа	2,65 км²
Густота населення	496 осіб/км²
Поштовий індекс	53050
Телефонний код	+380 564
Географічні дані
Географічні координати	48°00′31″ пн. ш. 33°06′54″ сх. д.H G O
Середня висота; над рівнем моря	74 м
Водойми	р. Бокова
Відстань до; обласного центру	172 км
Відстань до; районного центру	35 км
Найближча залізнична станція	Гейківка
Відстань до; залізничної станції	12 км
Місцева влада
Адреса ради	с. Софіївка, вул. Центральна, 103
Сільський голова	Мельниченко Олександр Миколайович
Карта
	Софіївка
	Софіївка
Мапа
	Софіївка у Вікісховищі

Софіївка (колишні назви: Софієво-Гейківка, Софієво, Валове́) — село у Криворізькому районі Дніпропетровської області. Центр Софіївської сільської ради. Населення — 1 316 мешканців.

Назва

До 1953 року село носило назву Софієво-Гейківка; з 1953 по 1963 — Софієво, з 1963 по 2016 року — Валове. 2016 року було прийнято назву Софіївка.

Географія

Село Софіївка знаходиться на березі річки Бокова (в основному на правому), вище за течією на відстані 2,5 км розташоване село Анастасівка, нижче за течією починається Карачунівське водосховище.

Історія

Засноване в 1779 році. На момент заснування нараховувалось 12,489 дес. землі. На початку існування називалось слобода Софіївка, генерала Гейкіна (1780-тї рр.) Церковний приход в Софіївці почав існувати з 1783 року (Похідна церква Св.мучениці Софії). Згодом село називалось Софієво-Гейківка на честь власника села поміщика, генерал-поручика Гейкіна і його дружини Софії, з 1953 року — Софієво. 1963 року отримало назву Валове на честь радянського міліціонера, який загинув під час збройної сутички в часи становлення радянської влади.

Станом на 1886 рік у містечку Софіївка, центрі Софіївської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 499 осіб, налічувалось 70 дворових господарств, існували православна церква, єврейська синагога, 10 лавок, відбувалось 2 ярмарки на рік: 25 березня та 17 вересня, базари по неділях^[1].

У другій половині XX століття у Валовому розташовувалась центральна садиба Христофорівської птахофабрики.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[2]:

Мова	Відсоток
українська	94,5 %
російська	5,2 %
інші/не вказали	0,3 %

Економіка

ПЛЕМПТАХОЗАВОД «Христофорівський».
Турбаза «Рубін».
Дитячий оздоровчий табір «Корчагінець».

Об'єкти соціальної сфери

Школа.
Дитячий садочок.
Будинок культури.
Фельдшерсько-акушерський пункт.

Пам'ятки

0,5 км. північніше розташована геологічна пам'ятка природи місцевого значення Мігматитові скелі.

Транспорт

Маршрутний рейс <414> Кривий Ріг - Христофорівка (через Лозуватку).
Маршрутний рейс <403> Кривий Ріг - Христофорівка (через Кудашево).
Маршрутний рейс <404> Кривий Ріг - Іванівка (через Софіївку).

Примітки

↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела

Бобелюк С.Ф. Моя батьківщина Валове. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2005.

Література

Валове́ // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.333