Список творів світової літератури, що дібрала Леся Українка для перекладу

Восени 1889 року цензурний комітет заборонив учасникам літературного гуртка української молоді «Плеяда» видати три збірки українських творів «Весна», «Десна» і «Спілка». Співзасновниця «Плеяди» Леся Українка на прохання свого брата та засновника літературного гуртка Михайла Косача складає довгий список авторів та їхніх творів, які вважає за потрібне перекласти українською і надсилає його Михайлові у листі з Одеси від 26—28 листопада (8—10 грудня) 1889 року.

Цей лист 18-літньої Українки починається епіграфом «Ще не вмерла Україна!», а далі:

Тільки що одержала твій лист і, прочитавши, зараз же за перо! Стішив мене цей лист аж надто. Я бачу тепер, що ви таки справді маєтесь «братися за діло» і вже перестаете угнітатись духом. Нема що й казать про те, що я візьмуся тепер до роботи так, що тільки ну! Що залежатиме від мене, я все зроблю, ба — що ж мені й робити, як не се! аже, як би там не було, а література моя профессія[1].

Формуючи списка вона зазначає, що для різних верств населення література має бути різною:

Бо коли перекладча літ[ература] має видаватись для народу (для простого народу), то тоді каталог творів до перекладання можна, і навіть треба, скоротить, бо навіщо ж народові, принаймні тепер, тії Полі Бурже, Байрони, Леопарді та хоч би й Шіллер і Гете? Коли ж се видання має бути і для інтелігенції, то тоді список треба б іще розширити, помістити туди: Сервантеса, Бомарше, Петрарку, Шеньє, Бальзака, Леконт де Ліля, Вальтер Скотта, Вольтера, Руссо, Сталь, Сирокомлю, Конопніцьку, Надсона, Некрасова. Мені здається, що без сих авторів наша література буде аж надто неповна[1].

Про особливості перекладу Леся теж дасть свої зауваги:

Взагалі, що до россійських письмовців, то се ще не велика мація перекласти, аби тільки людей було досить, та охоти не бракувало, а от з італьянцями та англичанами, то трудна справа…прозаічні твори англійських та італьянських авторів можна перекладать і з русських перекладів, але вірші треба конечне перекладать з первотвору, бо инакше може вийти щось зовсім далеке і неподобне'[1].

* ^{зацитовано текст Лесі Українки, де конкретних назв творів вона не вказала. Також в листі є імена авторів (Бурже П., Мопассан Г., Мордовцев Д.), твори яких з тих чи тих причин авторка не радить перекладати, та зазначає авторів (Бурже П., Гольдоні К., Красицький І., Лесаж А.-Р., Нємцевич Ю.), з художньою творчістю яких ще не ознайомлена[1].}

• Михайло Косач (Михайло Обачний). Твори. Переклади. Листи. Записи кобзарських дум / Упоряд. Мірошниченко Л. П. Київ: Видавничий дім «Комора». 2017. — 592 с. — ISBN 978-617-7286-26-3
• Леся Українка. Листи: 1876-1897 / Упоряд. Прокіп (Савчук) В. А. — К.: Комора, 2016. — 512 с. — Іл. — ISBN 978-617-7286-13-3.