Станіслав Нараєвський
![]() Станіслав Нараєвський (пол. Stanisław Narajewski; 17 січня 1860, Куровичі — 23 лютого 1943, Львів — польський римо-католицький священник, доктор богослов'я, етик, професор і ректор Львівського університету (1922—1923). ЖиттєписНародився в сім'ї Яна і Олександри з Карасинських. У 1872—1879 роках навчався в Бережанській гімназії, потім — у Львівському університеті: право (1879—1883) і богослов'я (1884—1888). 22 липня 1888 року отримав священичі свячення. Продовжив богословські студії в Інсбруку в 1889—1892 роках і завершив їх докторським ступенем. Після повернення до Львова був префектом в духовній семінарії та вчителем релігії в міській народній жіночій школі святого Антонія (1892—1897). Викладав також наукову методологію і катехитику на богословському факультеті Львівського університету. У 1894 році отримав габілітацію з морального богослов'я, 1897 року став заступником професора, а від 1899 року — надзвичайним професором, врешті 1902 року — звичайним професором. Викладав також соціологію, а після 1920 року — канонічне право. Тричі був деканом богословського факультету. У 1922—1923 академічному році був ректором Львівського університету, а наступного року виконував функції проректора. У 1933 році вийшов на пенсію. 15 грудня 1936 року отримав титул почесного професора богословського факультету Львівського університету[1]. Поза викладацькою діяльністю, працював у митрополичій курії, де був захисником подружнього вузла, референтом консисторії, просинодальним екзаменатором і цензором книг. Був почесним каноніком львівської капітули РКЦ. Помер у лютому 1943 у віці 83 років та був похований на Личаківському цвинтарі (поле 12). Творчий доробокРедактор і видавець місячника «Adoracja». Видав кілька праць:
Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia