Ранні достовірні слов'янські археологічні культури, що виникли на основі київської в V столітті н. е., і їх розповсюдження на захід і південьЄвропи. Розселення слов'ян в VI столітті н. е. виходить за межі археологічних культур, бо археологічні культури у регіонах частих міграцій з часів палеоліту часто мають технологічний і поліетнічний характер[1][2].
Знахідки кераміки є найстарішими слов'янськими гончарними виробами у регіоні, домінують у слов'янському періоді VI—VII століття, тобто коли слов'янські культури в цьому регіоні вперше були помітні. Однотонна кераміка виявляється навіть в більш пізні століття. З VIII століття виникає прикрашена кераміка. Має елементи, що свідчать про міжкультурний обмін та запозичення, що сприяло формуванню особливої культурної групи «суковсько-дзедзицької», поряд зі слов'янськими рисами простежується деякий вплив місцевої німецької культури[4].
Особливостями суковсько-дзедзицької культури, якими її пам'ятники відрізняються від інших пам'ятників, що оточують її, в першу чергу слов'янської празько-корчаківської є:
Своєрідна неорнаментована ліпна кераміка, у рідкісних випадках має прості хвилясті або нігтьові візерунки. Представлена у вигляді двох типів горщиків (перший — має розширення у верхній частині посудини, широке горло і вузьке днище, другий — має біконічну форму й згладжений перехід між верхньою та нижньою частинами посудини) і у вигляді мисок[1][2].
З колоди наземні житла, переважно житла зрубні з келехоподібною формою підпідлоги, долівки. Ями заповнені ґрунтом, залишками опалювальних пристроїв й викидами. Розміри ям від 2×1,5 м до 3,1 х 1,9 метри, що відрізняє їх від традиційних слов'янських землянок[5].
Поселення суковсько-дзедзицької культури є неукріпленими селищами на берегах водойм, одноповерхові. Наприкінці VI ст. — початку VII століття активно з'являється спорудження укріпленого городища[2].
Спадщина культури
Вплив і своєрідність суковсько-дзедзицької культури проявляється аж до X—XII століть, коли на його території поширилися специфічні прикраси — скроневі кільця поморського типу VIII—XII століття:
Фельдберґська культура — починаючи з VII століття, на частині території, займаній суковсько-дзедзицькою культурою паралельно розвивається привнесена ззовні новими хвилями слов'янської міграції союзу лютичів[1];
менкендорфська культура (з кінця VII ст. — початку VIII століття), характерна для регіону розселення ободритів, що відрізняється керамікою виготовленою на гончарному крузі[1];
культури, що виділяються на основі керамік бардиського і волинського типів VIII ст. — першої половини IX століття, що прийшли на зміну голанчській та кендзінській[1];
культура кераміки щецинського типу (середина IX ст. — 70-ті роки Х століття)[1];
↑
С. А. Кириллин. Северная основа русского народа (російська) . Журнал «Континент - Россия» №17. Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 3 июля 2008 г.. (рос.)
Joachim Herrmann: Die Slawen in Deutschland. Geschichte und Kultur der Slawischen Stämme westlich von Oder und Neiße vom 6. bis 12. Jahrhundert. Akademie-Verlag, Berlin, 1985. (S. 27) (нім.)
Dulinicz M., (2005): Slawische Keramik, in: RGA Bd. 29, S. 88 ff. (нім.)
Lüdtke, H & Schietzel, K (2001): Handbuch zur mittelalterlichen Keramik in Nordeuropa, Bd. 1, S. 234 ff. (нім.)
