Західнобалтська культура Західнобалтська культура  Західнобалтська культура — балтійська археологічна культура пізньої залізної доби (перша половина I тис. н. е.), що розташовувалася на території нинішньої Калінінградської області, західної Литви, східної Польщі, західної Білорусі. Генетично пов'язана з культурою самбійських курганів[ru]. Межувала з пшеворською та оксивською, пізніше вельбарською культурами, а також зі спорідненою культурою штрихованої кераміки. Після V століття змінюється іншими культурами й культурними групами — долькайм-коврово, ольштинською[ru] та культурою кам'яних курганів. ДослідникиКультуру досліджували: В. І. Кулаков, К. Скворцов (в Росії), Є. Антоневич, Є. Акуліч, Я. Яскніс, М. Качинський, В. Наваковський, А. Бітнер-Врублевська (в Польщі), П. П. Куліковскас, М. Міхельбертас (у Литві), В. Шукевич, А. М. Медведєв (у Білорусі). Матеріальна культураАртефакти представлені бронзовими сокирами і кинджалами, фібули не виявлені. ПохованняПоховання представлені ґрунтовими могильниками й могилами, з похованнями в кам'яних саркофагах, або в кам'яних обкладинках, в які поміщалися залишки трупоспалень та інвентар. У похованнях присутня, зброя, прикраси, знаряддя для праці. Є «князівські» поховання, часто з кіньми. Етнічний складКультура складалася з груп локальних культур:
Етнічний склад асоціюється з історичними галіндами й естіями[1], куршами, прусами, судовами-ятвягами. Це населення відомо за письмовими джерелами I-II століть (Географія Птолемея). Примітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
