Таранов Гліб Павлович
Глі́б Па́влович Тара́нов (15 червня 1904, Київ — 25 січня 1989, Київ) — український радянський композитор і педагог музики, професор, доктор мистецтвознавства (1944), Заслужений діяч мистецтв УРСР (1957), автор опери, симфоній, романсів тощо. БіографіяНародився 15 червня 1904 року в Києві. Початкові музичні знання здобув у М. Чернова та Р. Ґлієра. У 1918–1920 роках навчався у Петроградській, а в 1920—1924 роках — Київській консерваторіях. Його педагогами з композиції був Б. Лятошинський, з диригування — Ф. Блуменфельд та М. Малько. Завершив музичну освіту 1925 року у Музично-драматичному інституті імені М. Лисенка, там і викладав теоретичні дисципліни і диригування (1925–1934). З 1934 року працював у Київській консерваторії з 1937 року доцент, з 1939 року — професор, у 1945–1974 роках — завідувач кафедри інструментування. В 1941–1950 роках професор Ленінградської консерваторії. У 1956–1968 роках був заступником голови правління Спілки композиторів України. Помер 25 січня 1989 року у Києві. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (кремація; ділянка № 9, ряд 1, місце 15). РодинаБув одружений з Наталією Данилівною Чижовою, батько якої — георгіївський кавалер, мати — піаністка, дочка професора Варшавського університету. ТворчістьТаранов автор:
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia