Томаш Замойський

Томаш Замойський
Томаш Замойський
Народився	1 квітня 1594
Помер	8 січня 1638 (43 роки)
Підданство	Річ Посполита
Національність	поляк
Діяльність	воєначальник, державний діяч, меценат, письменник
Відомий завдяки	засновник Томашполя
Посада	великий канцлер коронний, воєвода київський, подільський
Попередник	Станіслав Жолкевський
Наступник	Олександр Заславський
Конфесія	католик
Рід	Замойські
Батько	Ян Замойський
Мати	Барбара Тарновська
Родичі	Олександр Острозький (тесть)
У шлюбі з	Катерина Острозька
Діти	Ян Собіпан, Ґризельда Вишневецька, Йоанна Барбара
	Герб;
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

То́маш Замо́йський (пол. Tomasz Zamoyski; 1 квітня 1594 — 8 січня 1638) — державний діяч Речі Посполитої. Представник шляхетського роду Замойських гербу Єліта. Син Яна Саріуша Замойського. Великий канцлер коронний (1635–1638), сенатор. Великий підканцлер коронний (1628–1635), генеральний староста краківський (1628–1638). Воєвода подільський (1618–1619) і київський (1619–1628). Ординат замойський (1605–1638). Староста книшинський, сокальський, новоторзький, рабштинський, калуський, ґоньондзький і річицький.

Біографія

Народився 1 квітня 1594 року. Єдиний син канцлера Яна Саріуша Замойського та його дружини Барбари Тарновської — доньки мечника коронного, буського старости Станіслава Тарновського^[1]. II-й ординат на Замостю.^[2] Після заснування Замойської ординації батько довірив опікунство над малим сином Томашем Іванові-Томашеві Дрогойовському в 1589 році.^[3]

Високоосвічена людина свого часу, Томаш Замойський об'їздив Францію, Нідерланди, Англію, Італію, написав трактат з фортифікації.

1618 року: брав участь в битві під Оринином проти Девлет-Ґерая;^[4] став воєводою подільським, на цій посаді воював проти турецько-татарських військ Кантемира-Мурзи та Давлет-Ґірея. 1619 року Томаш Замойський підписав з польського боку відому Раставицьку угоду з козаками; отримав посаду київського воєводи (урочистий «в'їзд» у жовтні 1619,^[5] до 1628 року). Був призначений королем одним з комісарів для укладення Куруківської угоди у 1625 році.^[6]

Посади: маршалок Коронного трибуналу 1623-29 років, староста генеральний краківський 1628 р., підканцлер (віце-канцлер) коронний 1628 р., великий коронний канцлер з 1635 року; староста книшинський, сокальський, новотарський, рабштинський, ґоньондзький, річицький.^[2]

За даними Каспера Несецького, був похований біля «ніг батька» в Замості.^[4] На його похороні мав промову Якуб Собеський.

Заснував містечка Томашпіль (сучасна Вінниччина), Томашів-Любельський у Руському воєводстві І Речі Посполитої (сучасна Польща). Був власником Тернополя, Рівного після одруження з Катериною Острозькою — донькою князя Олександра Острозького^[7] Вклав кошти в розбудову замку Тернополя (1621 року в замку приймав королевича Владислава IV Вазу); Шаргорода, де сприяв діяльності монахів ордену місіонерів.

Родина

Дружина — донька Олександра Острозького Катерина. Діти:

Ян Собіпан
Ґризельда Вишневецька
Йоанна Барбара — дружина Александра Конецпольського, посаг — 400000 злотих готівкою, клейноди, срібло (еквівалент 100000 злотих). Шлюб був 9 листопада 1642 року в Замості. Померла 1653 року, була похована в Конєцполі.^[8]

Примітки

↑ Tarnowscy (02) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ ^а ^б Zamoyscy (01) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Drohojowski Jan Tomasz, h. Korczak (†1605) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1939—1946. — T. V. — S. 382—384. reprint (пол.)
↑ ^а ^б Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey… [Архівовано 9 серпня 2014 у Wayback Machine.] — T. 4. — S. 671.
↑ Білоус Н. Павел Пачинський — київський намісник… — С. 243.
↑ Щоденник походу проти запорізьких козаків // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — С. 398. — ISBN 5-319-01072-9.
↑ Książęta Ostrogscy [Архівовано 13 листопада 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Przyboś A. Koniecpolski Aleksander h. Pobóg (1620—1659) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1968. — T. XIII/4, zeszyt 59. — S. 515. (пол.)