Федорончук Василь Лукинович

Василь Федорончук
Василь Федорончук
Народився	26 січня 1915 або 26 березня 1915 ; Соколів, Україна
Помер	4 листопада 1984 (69 років) ; Рим, Італія
Діяльність	журналіст
Alma mater	Львівська академічна гімназія
Посада	Голова Ради Народних Міністрів Української Народної Республікиd
Партія	Організація українських націоналістів
	; ; ;

Васи́ль Лукинович Федорончу́к (нар. 26 січня або 26 березня 1915, село Соколів поблизу Бучача — пом. 4 листопада 1984 (або 1991), Рим) — український галицький журналіст, видавець, редактор, громадський діяч, політичний діяч (ОУН, УНДО). Доктор політичних наук^{[джерело?]} (1945 р.).

Життєпис

Народився 26 січня (або 26 березня^[1]) 1915 року в с. Соколові, нині Бучацький район, Тернопільська область, Україна (тоді Бучацький повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина).

Навчався у ґімназії Бучача,^[2] закінчив академічну ґімназію у Львові. Був активістом українського національного руху, зазнав утисків польських властей. Працював у філії товариства «Просвіта» у Соколові (1932 року оплачує навчання небагатих дітей). Вів самоосвітній гурток з історії України.

З 1936 року в Парижі: студіював тут право, потім історію, журналістику в університеті «Сорбонна», голова «Студентської громади».

З 1942 року — в Римі, де був представником ОУН (м) Андрія Мельника; закінчив правничі студії, захистив докторат. Голова «Студентської громади» (1945—1947 роки)), згодом «Української громади» Риму. Співпрацював з міжнародними еміґрантськими організаціями вихідців зі Східньої та Середньої Європи (ґенеральний секретар «Інтернаціоналу Свободи» з 1952 р., керівник ради Європейської спілки журналістів^[1]).

У 1951—1975 рр. керівник української програми на Італійському державному радіо. Був активним членом організації Український Народний Союз у Франції. Співзасновник, ґенеральний секретар Італійсько-Українського Товариства, співпрацював в італійській і українській пресі, автор інформативних брошур про українське питання. Виголосив в італійських містах близько 400 доповідей про ситуацію в УССР, СССР.

У 1960—1970-их роках працював у екзильному уряді УНР, керівник його зовнішнього ресорту (справ); від 6-ї сесії УНРади (1967 р.) керівник ресорту закордонних справ її виконавчого органу. 1972—1974 роки голова екзильного уряду УНР. Організатор, голова одного з відламів УНДО.

Видавець, редактор італомовного квартальника «Ucraine» (1955—1956 рр.). Автор праць з української історії, літератури, инше.

Помер 4 листопада 1984 (або 1991^[1]) у м Римі, Італія.

Примітки

↑ ^а ^б ^в Головин Б., Мельничук Б., Семак В. Федорончук Василь Лукинович… — С. 513.
↑ Д-р Мельник П. Бучацька гімназія в 20-х і 30-х роках ХХ-го столілля // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 214.