Щербицький Володимир Васильович
 Володи́мир Васи́льович Щерби́цький (17 лютого 1918, Верхньодніпровськ, Катеринославська губернія, УНР (нині Дніпропетровська область, Україна) — 16 лютого 1990, Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський партійний і державний діяч, перший секретар ЦК КПУ, член Політбюро ЦК КПРС; двічі Герой Соціалістичної Праці. Член Ревізійної Комісії КПУ в 1952—1954. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1954—1956. Член ЦК КПУ в 1956—1990. Член Президії (Політбюро) ЦК КПУ в грудні 1957 — вересні 1989. Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС у 1956—1961. Член ЦК КПРС у 1961—1990. Кандидат у члени Президії (Політбюро) ЦК КПРС у жовтні 1961 — грудні 1963 і в грудні 1965 — квітні 1971. Член Політбюро ЦК КПРС у квітні 1971 — вересні 1989 року. Депутат Верховної Ради УРСР 4—11-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 5—11-го скликань. Член Президії Верховної Ради СРСР у 1972—1989 роках. Народний депутат СРСР у 1989—1990 роках. Натхненник зросійщення, активно боровся з дисидентами. Входить до числа постатей, які підпадають під закон про декомунізацію[1]. ЖиттєписНародився 17 лютого 1918 в родині робітника на Катеринославщині. У 1931 році вступив до комсомолу. У вересні 1934 — серпні 1935 року — інструктор, пропагандист Верхньодніпровського районного комітету ЛКСМУ Дніпропетровської області. З вересня 1935 по липень 1936 року — учень Верхньодніпровської середньої школи Дніпропетровської області. З серпня 1936 по червень 1941 року навчався на механічному факультеті Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту за спеціальністю хімапаратура і машини («обладнання хімічних заводів»), інженер-механік. Під час навчання підпрацьовував креслярем, конструктором, машиністом компресорів на заводах Дніпропетровська, закінчив річну школу пропагандистів. Член ВКП(б) з квітня 1941 року. У червні — липні 1941 року працював інженером-механіком, заступником головного механіка Верхньодніпровського дослідного заводу Дніпропетровської області. У липні 1941 — грудні 1945 року — служба в Червоній армії. У липні — грудні 1941 року — слухач прискорених курсів при командному факультеті Військової академії хімічного захисту імені Ворошилова в Москві та Самарканді (Узбецька РСР). З грудня 1941 по березень 1943 року — начальник хімічної служби 34-го стрілецького полку та окремої танкової бригади 75-ї стрілецької дивізії Закавказького фронту (з 1942 по 1943 рік перебував на території Ірану в складі радянських окупаційних військ); з березня 1943 по грудень 1945 року — помічник начальника хімічного відділу штабу Закавказького фронту з оперативно-розвідувальної роботи, інспектор з вогнів хімічного відділу штабу Закавказького фронту, помічник начальника хімічного відділу штабу Закавказького військового округу із бойової підготовки в місті Тбілісі Грузинської РСР. З січня по серпень 1946 року — начальник бюро планово-попереджувальних ремонтів Дніпродзержинського коксохімічного заводу імені Орджонікідзе Дніпропетровської області. З серпня 1946 по січень 1948 року — секретар партійного бюро Дніпродзержинського коксохімічного заводу імені Орджонікідзе. У січні — серпні 1948 року — завідувач організаційно-інструкторського відділу Дніпродзержинського міського комітету КП(б)У Дніпропетровської області. У серпні 1948 — грудні 1951 року — 2-й секретар Дніпродзержинського міського комітету КП(б)У Дніпропетровської області. У грудні 1951 — серпні 1952 року — партійний організатор ЦК ВКП(б) Дніпровського металургійного заводу імені Дзержинського міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області. 31 серпня 1952 — лютий 1954 року — 1-й секретар Дніпродзержинського міського комітету КПУ Дніпропетровської області. У лютому 1954 — 23 листопада 1955 року — 2-й секретар Дніпропетровського обласного комітету КПУ. 23 листопада 1955 — 20 грудня 1957 року — 1-й секретар Дніпропетровського обласного комітету КПУ. 4 грудня 1957 — 19 травня 1961 року — секретар ЦК КПУ з питань промисловості та будівництва. 28 лютого 1961 — 28 червня 1963 року — голова Ради міністрів Української РСР. 7 липня 1963 — 15 грудня 1964 року — 1-й секретар Дніпропетровського промислового обласного комітету КПУ. 15 грудня 1964 — 27 жовтня 1965 року — 1-й секретар Дніпропетровського обласного комітету КПУ. 15 жовтня 1965 — 8 червня 1972 року — голова Ради Міністрів Української РСР. 25 травня 1972 — 28 вересня 1989 року — 1-й секретар ЦК КПУ. З вересня 1989 року — на пенсії в Києві. З ім'ям Щербицького пов'язане посилення зросійщення України (під приводом здійснення процесу «злиття націй»), суворе переслідування діячів українського дисидентства, яке призвело фактично до його розгрому; зокрема з його ініціативи партійні з'їзди в Україні та вся діяльність партійного й державного апарату велася російською мовою. На роботі Щербицький спілкувався виключно російською.[2] Повністю підтримував політичний курс генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брєжнєва, не чинив опору обмеженню прав УРСР. Після приходу до влади Михайла Горбачова 1 березня 1985 не підтримав «перебудови». Щербицький дозволив будівництво на території республіки низки АЕС, зокрема й Чорнобильської, у перші дні аварії на ЧАЕС намагався приховати трагедію. У період Щербицького 20 квітня 1978 затверджено нову Конституцію УРСР. Правління Щербицького припало переважно на період розвиненого соціалізму, у цей час радянська економіка, переважно завдяки налагодженню постачання сировинних енергоносіїв до Західної Європи, функціонувала більш-менш стабільно, тому рівень життя жителів СРСР виріс, у порівнянні з попередніми періодами. Було здійснено докорінну технічну модернізацію легкої та харчової промисловості[джерело?]. Велось інтенсивне містобудування, майже в кожному населеному пункті УРСР будувалися багатоповерхові житлові будинки за типовими проектами, великі міста забудовувалися цілими мікрорайонами та житловими масивами таких будівель. Зазвичай такі житла були позбавлені будь-яких естетичних якостей, низьким був і технічний рівень будівництва. Натомість продовжувалося інтенсивне будівництво монументів та споруд в стилі соціалістичного реалізму, що мали пропагандистське значення для диктатури компартії. За наказом Щербицького в Києві було збудовано меморіальний комплекс «Український музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945» (відкритий 9 травня 1981), музей В. Леніна, хоча Ленін ніколи не був у Києві, монумент Великій Жовтневій соціалістичній революції на честь Жовтневого перевороту, здійснено реконструкцію Хрещатика. Підтримував розвиток спорту, особливо ФК «Динамо». Був депутатом Верховної Ради від Верхньодніпровського виборчого округу.   28 вересня 1989 пішов у відставку з посади першого секретаря Компартії України внаслідок звільнення пленумом ЦК КПУ у зв'язку з похилим віком. Наступником став Володимир Івашко. Помер 16 лютого 1990 року, напередодні свого 72-го дня народження, у Клінічній лікарні «Феофанія», офіційно від запалення легень, за твердженнями деяких істориків (Гаманюк М.I.), імовірно, скоїв самогубство[3]. Похований на Байковому кладовищі (центральна алея, ділянка № 6). Родина
Батьки: Тетяна Іванівна Щербицька (до шлюбу Чепа, 1898—1990) — домогосподарка і Василь Григорович Щербицький (1890—1949) — токар по металу, потім — механік і завідувач невеликої електростанції, яка обслуговувала місцеву лікарню. Мав двох братів: Георгія (Жоржа) (1922—1943) (який загинув під час німецько-радянської війни в радянському партизанському загоні) та Бориса (1931—1994) — доктор економічних наук, професор. Дружина — Щербицька Аріадна Гаврилівна (до шлюбу Жеромська, 15 листопада 1923 — 11 листопада 2015) — вчителька російської мови і літератури середньої школи № 57 міста Києва. Їхній шлюб зареєстровано 13 листопада 1945 о 13 годині у Тбілісі, де в той час 27-річний капітан Щербицький служив у хімічному відділі штабу Закавказького військового округу. Діти: дочка Ольга (1951—2014), син Валерій (1946—1991). Ольга та Валерій померли після тривалої хвороби в клінічній лікарні «Феофанія». Внуки — Володимир, Юлія, Юрій (діти Валерія) і Радослава (дочка Ольги). Військові званняВідзнаки та нагороди
Вшанування пам'яті
Див. також
Примітки
Література
Публікації
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
