Хав'єр Уррутікоечеа
Хав'єр Уррутікоечеа (ісп. Javier Urruticoechea, 17 листопада 1952, Сан-Себастьян — 24 травня 2001, Барселона), більш відомий як просто Урруті (ісп. Urruti) — іспанський футболіст, що грав на позиції воротаря. Футболіст року в Іспанії (1980). Один з найсильніший воротарів Іспанії 1980-х років. Провів у Ла-Лізі 16 сезонів і зіграв 307 матчів, а найбільших результатів здобув, виступаючи за «Барселону», у складі якої виграв Кубок володарів кубків УЄФА, а також низку національних трофеїв[1]. Також виступав за національну збірну Іспанії, у складі якої був учасником трьох чемпіонатів світу та одного чемпіонату Європи. Клубна кар'єраНародився 17 листопада 1952 року в місті Сан-Себастьян. Вихованець футбольної школи клубу «Ленгокоак». У дорослому футболі дебютував 1969 року виступами за «Сан-Себастьян», в якому провів три сезони, після чого був переведений у головну команду міста «Реал Сосьєдад», де з 1973 року був основним воротарем, але у 1976 році втратив місце в основі і став дублером Луїса Арконади. В результаті Урруті 1977 року був змушений перейти в «Еспаньйол»[2], де чотири сезони був основним воротарем. 1981 року, після того як був визнаний футболістом року в Іспанії[3], перейшов до «Барселони», за яку відіграв наступні 7 сезонів. Нарівні з такими гравцями, як Стів Арчибальд і Бернд Шустер, Урруті був лідером команди, вигравши у першому ж сезоні Кубок володарів кубків, а у наступному виграв Кубок Іспанії, Кубок ліги та Суперкубок країни, а у сезоні 1983/84 став володарем Трофея Самори. 1984 року клуб очолив англійський фахівець Террі Венейблз. Під його керівництвом «Барселона» виграла чемпіонат у сезоні 1984/85[4] і дійшла до фіналу Кубка європейських чемпіонів 1985/86. Перед ним у півфіналі проти шведського «Гетеборга» Урруті відбив 2 удари в серії пенальті і сам встиг забити у ворота шведів[5]. У фіналі теж була серія пенальті і там Урруті парирував 2 перших удари, але його колега по амплуа, румун Гельмут Дукадам відбив усі 4 удари гравців «Барселони»[6]. Після того, як в 1986 році в «Барселону» з «Атлетіка Більбао» перейшов Андоні Субісаррета, Урруті сів на лавку і за останні 2 сезону в клубі він з'явився тільки 1 раз, вигравши в останньому сезоні перед завершенням кар'єри Кубок Іспанії 1987/88. Виступи за збірні29 березня 1978 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Іспанії в товариському матчі проти збірної Норвегії у Хіхоні. У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1978 року в Аргентині, чемпіонату Європи 1980 року в Італії, чемпіонату світу 1982 року в Іспанії та чемпіонату світу 1986 року у Мексиці, втім на жодному із турнірів не зіграв жодної хвилини, будучи запасним голкіпером[7]. У національній команді Урруті не зумів заграти через велику конкуренцію з боку Луїса Арконади та Андоні Субісаррети, від яких постраждав і на клубному рівні. Тому за «червону фурію» Хав'єр провів лише 5 матчів. Також Урруті провів 2 матчі за збірну Країни Басків. СмертьЗагинув у травні 2001 року в ДТП у містечку Асплугас-да-Любрагат недалеко від Барселони[8][9]. Щорічно проводиться турнір з гольфу в честь Урруті[10]. Клубна статистика
Титули і досягненняКомандні
Особисті
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
