Хітар

село Хітар
Дерев'яна церква Святого Архангела Михаїла з дзвіницею (1860)
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Стрийський район
Тер. громада	Славська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA46100210150084064
Облікова картка	с Хітар Львівська область, Сколівський район
Основні дані
Засноване	1572
Населення	412
Площа	1,715 км²
Густота населення	219,8 осіб/км²
Поштовий індекс	82644
Телефонний код	+380 3251
Географічні дані
Географічні координати	48°50′30″ пн. ш. 23°17′21″ сх. д. / 48.84167° пн. ш. 23.28917° сх. д. / 48.84167; 23.28917
Середня висота над рівнем моря	744[1] м
Водойми	річка Вадрівка
Відстань до обласного центру	142 км
Відстань до районного центру	75 км
Найближча залізнична станція	Сколе
Відстань до залізничної станції	33 км
Місцева влада
Адреса ради	82660, Львівська обл., Стрийський р-н, смт.Славське
Карта
Хітар
Хітар
Мапа
Хітар у Вікісховищі

Хі́тар — село в Україні, в Стрийському районі Львівської області. Населення становить 412 осіб. Орган місцевого самоврядування — Славська селищна рада.

Назва поселення, як припускає український славіст і мовознавець Я. Рудницький, походить від румунського чи волоського «hotar», або ж від угорського «hatar», що у перекладі значить «межа» — дослідники припускають, що селом проходив кордон між двома феодальним територіями.^[2] Натомість Географічний словник Королівства Польського подає видозміни слова «хутір».^[3]

За роки радянської влади село в документах називали «Хитар». У 1989 році селу надали сучасну назву.^[4]

Село розташоване в середньому на висоті 750 м над рівнем моря, вздовж річки Вадрівки.

Розташоване на відстані 33 км від колишнього районного центру — міста Сколе, 142 км від міста Львів та 134 км від міста Ужгород.

Хітар — мальовниче село, яке виникло ще в 1572 році. Свого часу було третім за розміром населеним пунктом на Сколівщині. Нині ж тут мешкає лише близько 200 осіб. 1928 року його відвідав Митрополит Андрей. «Шептицький приїхав на празник, — говорить старий мешканець Хітара Артем Телегій, якого нині доля занесла до Червонограда. — Він приїхав каретою, в яку були впряжені три пари коней. Пам'ятаю, як я ще маленьким кидав йому під ноги квіти. Андрей Шептицький тоді сам правив службу, а 28 священиків співали на хорах».

Станом, на 1 січня 1939 року в селі мешкало 1110 осіб, з них 1080 українців-грекокатоликів, 25 українців-латинників і 5 поляків.^[5]

Однак селяни не лише святкували, а й воювали. Їхня боротьба з новою більшовицькою владою закінчилося трагічно. 1942-го неподалік Хітара розташували вишкільний табір для офіцерського складу УПА. Повстанці мали повну підтримку місцевого населення, і в Хітарі було доволі багато криївок для партизанів. Проте, за словами селян, урешті упівців просто продали. «1947 року з'явився в селі зрадник, — розповів пан Телегій. — „Ціни“ на зраду були тоді чималі, і хтось хотів заробити, адже за кожного вбитого партизана платили 50 тисяч карбованців, за „наводку“ — 25 тисяч. Саме на літнього Спаса більшовики оточили село в три ряди. Це було просто полювання на людей. Жоден партизан не здався, всі погинули — понад сто хлопців. Тих, кого вбивали, згодом вивозили в Славське, складали край болота, засипали вапном і топили. На тому місці тепер спільна могила».

Зв'язковий Артем Телегій мав псевдо «Андрій». Йому вдалося врятуватись, але арештовували його шість разів. Не обійшлося й без катувань — на плечах у чоловіка досі збереглися випалені п'ятипроменеві зірки. Одного разу, коли перебував в ув'язненні, його ледь не отруїли, та охоронець вчасно попередив про небезпеку. Щодо інших селян, то їхню долю вирішили просто: аби позбавити хлопців із лісу підтримки місцевого населення, все село — 440 родин — за півдня вивезли. Більшість поселили в с. Правда Сокальського району, видавши так звані «вовчі паспорти» — документи, згідно з якими вони могли бути лише колгоспниками без жодних прав. Після виселення хати залишилися порожніми, село Хітар практично вимерло.

Однак тільки на певний час. Згодом, у шістдесяті, чимало селян повернулися до рідних домівок. Як стверджують ті, хто повернувся, на Сокальщині вони почувалися чужими, поселили їх у хати, на стінах яких були плями крові вбитих енкавеесниками попередніх мешканців. Решта хітарців розкидана по всій Україні. Вони відвідують малу батьківщину щороку на літнього Спаса. Саме в серпні кількість мешканців Хітара зростає вчетверо.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 350 осіб, з яких 168 чоловіків та 182 жінки.^[6]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 377 осіб.^[7]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[8]

В селі є дві пам'ятки архітектури Сколівського району — це дерев'яна церква Святого архистратига Михаїла та дзвіниця, які буди збудовані у 1860 році.

• Хітар — заповідне урочище (лісове) місцевого значення.

• Билень Михайло (нар. 1768 — пом. 1 лютого 1844) — український будівничий, представник бойківської архітектурної школи. Збудував 10 церков, у тому числі Воздвиженську в селі Опорці^[9];
• Голінчак Степан Олексійович — український художник, кераміст;
• Сачко Ярослав Петрович (нар. 1947) — український поет, член Національної спілки письменників України.

• Сколівщина / науковий редактор С. Павлюк. — Львів : Інститут народознавства НАН України, 1996. — 303 с. — ISBN 5-7702-1099-0.

Це незавершена стаття з географії Львівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.