Подорожнє (Журавненська селищна громада)

Подоро́жнє— село у Стрийському районі Львівської області.

село Подорожнє
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Стрийський район
Тер. громада	Журавненська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA46100070200065511
Основні дані
Колишня назва	до 1946 року— Ляховичі Подорожні
Населення	476 осіб
Площа	1,36 км²
Густота населення	350 осіб/км²
Поштовий індекс	81784[1]
Телефонний код	+380 3239
Географічні дані
Географічні координати	49°13′38″ пн. ш. 24°11′15″ сх. д. / 49.22722° пн. ш. 24.18750° сх. д. / 49.22722; 24.18750
Середня висота над рівнем моря	287 м
Водойми	річка Свіча Штучне озеро Подорожнє
Місцева влада
Адреса ради	81783, Львівська обл., Жидачівський р-н, с. Володимирці
Карта
Подорожнє
Подорожнє
Мапа
Подорожнє у Вікісховищі

Подоро́жнє (давня назва до 1946 року— Ляховичі Подорожні( пол. Lachowice Podróżne)^[2])— село у Стрийському районі Львівської області. Населення за переписом 2001 року становить 476 осіб. Орган місцевого самоврядування— Журавненська селищна рада.

До 18 липня 2020 року Подорожнє належало до Жидачівського району . Район було ліквідовано в липні 2020 року в рамках адміністративної реформи України, яка скоротила кількість районів Львівської області до семи. Територія Жидачівського району була приєднана до Стрийського району.

Село розташоване на березі річка Свіча, також поряд знаходиться теперішня курортна перлина села закинутий сірчаний кар'єр "Подорожненський рудник", на якому протягом 2003 - 2013 років було створено штучне озеро площею 400 га., і глибиною 95 м і реалізовано відновлення лафшафту.

• 
  Краєвид озера в селі Подорожнє
• 
  Краєвид озера в селі Подорожнє

Перша писемна згадка Подорожнього датується 1515 році.

Дату заснування церкви Положення пояса Пресвятої Богородиці вважають 1848 рік, про це згадується у шематизмі 1932 року.

Власником подорожненьських земель був польський шляхтич Izydor Pietruski^[3] гербу Старико́нь, після його смерті 1848 року спадкоємцем земель став граф Александр Станіслав Дідушицький^[pl][4] —шляхтич ополяченого давнього боярського, потім руського шляхетського гербу Сас.

15 червня 1934 року село передане з Жидачівського повіту до Стрийського^[5].

• 
  Народний костюм в селі Ляховичі Подорожні 1887 рік. Фотографія, зроблена для альбому, що демонструє культурне розмаїття східної Галичини організованої на честь приїзду Ерцгерцога Рудольфа, Тарнополь 1887)
• 
  Будинок народної школи в селі Ляховичі Подорожні, на фото зображений настоятель церкви о. Микола Бобиляк, який очолив парафію у 1938 році.
• 
  Вигляд церкви Собору Пресвятої Богородиці у 1960 -х роках, фотографія взятаз з архіву Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького
• 
  Вигляд церкви Собору Пресвятої Богородиці у 1960 -х роках

Після приходу в 1939 році на західноукраїнські земелі Радянської влади мешканців села П. В. Петринця та Г. Й. Петринця було обрано депутатами Народних Зборів Західної України, а першим головою сільської Ради обрали І. О. Романика.

144 мешканці села були призвані до лав Червоної Армії у Другій Світовій війні, 52 з них загинули на фронті, за виявлені мужність та героїзм 82 особи нагороджені орденами та медалями СРСР, у т. ч. М. М. Слюсар є повним кавалером ордена Слави. На честь односельців, які загинули біля Олененої гори був споруджений обеліск Слави.

За часів УСРС на території Подорожнього розташована поліводча бригада колгоспу ім. Жданова (центральна садиба — у селі Сидорівці), що обробляє 270 га орної землі, вирощує пшеницю, цукрові буряки, льон, картопля. Тваринництво - м'ясо-молочного напряму. За успіхи у розвитку сільського господарства 15 колгоспників нагороджені орденами та медалями СРСР, ланкова С. Н. Підцерковна – орденами Леніна та Жовтневої Революції.

У селі функціонувала середня школа, в якій навчаюлися 215 дітей, працювали 24 вчителі. На кошти колгоспу збудовано будинок культури із залом на 260 місць, функціонує бібліотека з фондом 7,8 тис. книг, медпункт, дитячий садок, чотири магазини, швейна майстерня.

Партійна та комсомольська організації (створені у 1949 та 1945 рр.) об'єднують 24 комуністи та 12 членів ВЛКСМ.

У 1946 р. указом ПВС УРСР село Ляховичі-Подорожні перейменовано на Подорожнє.

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 460399, розташована у приміщенні школи.

Результати

• зареєстровано 323 виборці, явка 71,52 %, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 34,20 %, за «Європейську Солідарність» — 21,65 %, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 13,85 %.^[6] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Андрій Кіт (самовисування) — 47,19 %, за Володимира Наконечного (Слуга народу) — 23,81 %, за Олега Канівця (Громадянська позиція) — 8,23 %^[7].

У селі знаходиться дерев'яна церква Положення пояса Пресвятої Богородиці УГКЦ (1848).

• Петрушевич Петро Теофілович^[8][9]

• Обеліск Слави на честь односельців, які загинули у Другій світовій війні в лавах радянської армії

• Могила невідомому солдату
• Пам'ятна стела Тарасу Григоровичу Шевченку

• Т. 3 / Наукове товариство ім. Т. Шевченка. — 1993. — 635 с.: іл.
• Згадка села на карті Galizien und Lodomerien (1779—1783)
• Lachowice Podróżne // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 55. (пол.)
• http://igrek.amzp.pl/
• Координати водяного млину XIX ст
• Згадка про виготовлення картопляного вина в подорожньому Izydor Pietruski

Це незавершена стаття з географії Львівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.