Шарко Зінаїда Максимівна
Зінаї́да Макси́мівна Шарко́ (рос. Зинаи́да Макси́мовна Шарко́; 14 травня 1929, Ростов-на-Дону — 4 серпня 2016, Санкт-Петербург) — радянська, російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1960). Народна артистка Росії (1980). Лауреат ряду театральних і кінопремій («Ніка», «Золотий овен», «Кіношок», «Лістапад» (Мінськ) та ін.). Протягом декількох десятиліть була однією з провідних актрис Великого драматичного театру, очолюваного режисером Георгієм Товстоноговим. ЖиттєписНародилася 14 травня 1929 р. в Ростові-на-Дону. Батьки Зінаїди Шарко були далекі від мистецтва. Мама — домогосподарка, донська козачка, родом з-під Ростова. Батько — за професією пожежник, родом з України. За спогадами Зінаїди, він за все своє життя прочитав лише дві книжки — «Підняту цілину» і спогади маршала Жукова, але при цьому був надзвичайно інтелігентною людиною. Дитинство пройшло на півдні Росії: в Ростові-на-Дону, Туапсе, Новоросійську. Вперше вийшла на сцену в п'ятирічному віці на самодіяльності при пожежній охороні, де працював батько, задекламувавши поему «Їжакові рукавиці», присвячену наркому НКВС Миколі Єжову. Перед війною сім'я Шарко переїхала в Чебоксари, де Зіна продовжила свою сценічну діяльність. Зокрема в школі, у другому класі грала на сцені самодіяльності Попелюшку, в третьому — була Царівною-Лебідь, а в четвертому — співала партію кози у виставі-опері «Вовк і семеро козенят». У роки війни в будинку піонерів був організований ансамбль пісні і танцю. Діти проводили в госпіталях концерти для поранених бійців. Всього Зінаїда взяла участь в 90 концертах, за що була удостоєна медалі «За доблесну працю». У часі війни написала наркому освіти заяву з текстом про своє бажання йти воювати на фронт:
Закінчивши школу із золотою медаллю, вирішила вступати до театрального училища. Закінчила Ленінградський театральний інститут ім. О. М. Островського (1951, нині Санкт-Петербурзька державна академія театрального мистецтва, клас Бориса Зона). З 1951 року — актриса «Лєнгосестради», театру імені Лєнсовета. З 1956 року — Ленінградського АБДТ ім. М. Горького (з 1992 — ім. Г. О. Товстоногова). Працює в петербурзькому театрі «Приют Комедианта», в антрепризі. Актриса виступає з читанням віршів на естраді, знімається в кіно і на телебаченні. В кіно з 1954 року (дебютувала роллю поштового службовеця у фільмі «Ми з вами десь зустрічалися»). Зіграла понад 60 ролей у фільмах і телеспектаклях. Провідні ролі — у фільмах «Довгі проводи» (1971, реж. Кіра Муратова, «Одеська кіностудія»), «Фантазії Фарятьєва» (1979, реж. Ілля Авербах), «Місяцем був повний сад» (2000, реж. Віталій Мельников). Сім'я
Ролі в театріЛенінградський обласний гастрольний театр
Інші театри
Фільмографія
Документальні фільми
Нагороди
Фестивалі та премії[3]
Примітки
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia