Шарль Турнемір

Шарль Турнемір
фр. Charles Tournemire
Основна інформація
Повне ім'я	фр. Charles Arnould Tournemire[1]
Дата народження	22 січня 1870(1870-01-22)[2][3][…]
Місце народження	Бордо[1]
Дата смерті	3 листопада 1939(1939-11-03)[2][3] (69 років)
Місце смерті	Аркашон
Поховання	Arcachon cemeteryd
Громадянство	Франція
Професії	композитор, органіст, музичний педагог, викладач університету
Освіта	Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Вчителі	Сезар Франк і Шарль-Марі Відор
Відомі учні	Henriette Puig-Rogetd
Інструменти	орган
Жанри	опера і симфонія
Заклад	Паризька вища національна консерваторія музики й танцю[5]
Нагороди	prix Chartierd (1911)
Автограф
Файли у Вікісховищі

Шарль Турнемір (фр. Charles Tournemire; 22 січня 1870, Бордо — 4 листопада 1939, Аркашон) — французький композитор і органіст.

Турнемір вивчав в Парижі гру на органі, контрапункт, композицію і гармонію у таких майстрів, як Сезар Франк, Шарль Марі Відор і Венсан д'Енді. Починаючи з 1898 року він служив органістом в паризькому соборі Св. Клотильди. 1919 року він став професором камерного ансамблю в Паризької консерваторії.

Композитору належав невеликий будинок на острові Уессан біля західного, атлантичного узбережжя Франції. Тут він охоче проводив час і писав органну музику, яка особливо йому вдавалося, за визнанням самого Турнеміра, під шум морських бур і гуркіт прибою. Згідно з описами сучасників, Турнемір був людиною темпераментною і непередбачуваною. Будь-якого виду музику, що не служила б вихваляння Господа, він вважав абсолютно марною. Був чудовим, надзвичайно винахідливим імпровізатором.

За життя Турнемір був насамперед відомий як органіст й імпровізатор. У наш час увагу знавців привертають його вісім симфоній для оркестру, а також великий цикл композицій L'Orgue Mystique (тв. 55-57). Серед творів циклу є музичні твори, пов'язані змістом із щонедільною католицькою літургією, і супроводжуються грегоріанським хоралом. Ці музичні роботи вказують на глибокий, містичний католицизм Турнеміра. Крім творів для органу, слід зазначити його прелюдії для фортеп'яно з циклу «Дванадцять прелюдій-віршів» (фр. Douze Prélude-Poèmes).

• Симфонія № 1, тв. 18 «Romantique»
• Симфонія № 2, тв. 36 «Ouessant»
• Симфонія № 3, тв. 43 «Moscow 1913»
• Симфонія № 4, тв. 44 «Pages symphoniques»
• Симфонія № 5, тв. 47
• Симфонія № 6, тв. 48 для тенора, хору, органу та оркестру
• Симфонія № 7, тв. 49 «Les danses de la vie»
• Симфонія № 8, тв. 51 «Le triomphe de la mort»

• L'orgue mystique:
  • Le Cycle de Noël, тв. 55
  • Le Cycle de Pâpues, Op 56
  • Le Cycle après la Pentecôte, тв. 57
• Sortie, тв. 3
• Pièce symphonique, тв. 16
• Triple Choral, тв. 41
• Symphonie sacrée, тв. 71
• Deux Fresques symphoniques sacrées, тв. 75/76

• Всі симфонії (крім 6-ї) — Московський симфонічний оркестр, диригент Антоніо де Алмейда (1994—1995)
• Симфонія № 6 — Льєзький філармонічний оркестр, Симфонічний хор Намюра, хор «Брюссельська поліфонія», диригент П'єр Бартоломе

• Georges Delvallée (повністю)
• Sandro R. Müller (не закінчене)

• Lord, Robert Sutherland. “Liturgy and Gregorian Chant in L’Orgue Mystique of Charles Tournemire.” The Organ Yearbook 15 (1984): 60–97.
• Lord, Robert Sutherland. "Charles Tournemire and the Seven Words of Christ on the Cross." The Diapason, November 1977 ISSN 0012-2378
• Jennifer Donelson and Fr. Stephen Schloesser (eds): Mystic Modern: The Life, Thought, and Legacy of Charles Tournemire (Richmond, Virginia: Church Music Association of America, 2014), ISBN 978-0991645206.
• Joël-Marie Fauquet: Catalogue de l'œuvre de Charles Tournemire (Geneva: Minkoff, 1979).
• Pascal Ianco: Charles Tournemire, ou Le Mythe de Tristan (Geneva: Papillon, 2001), ISBN 2-940310-06-8.
• Rollin Smith: Toward an Authentic Interpretation of the Organ Works of César Franck, chapter 8: "The Tournemire Recordings", Juilliard Performance Guide I (New York: Pendragon Press, 1983), ISBN 0-918728-25-8.