Шедар
Координати: Шедар[9] (α Кассіопеї, лат. α Cassiopeiae, скорочено — α Cas) — зоря другої величини в сузір'ї Кассіопеї[9]. Хоча вона й позначена Йоганном Баєром як «α», візуальна яскравість α Кассіопеї дуже близька до β Кассіопеї — (Каф[10]) і вона може виглядати трохи яскравішою або тьмянішою залежно від обраного діапазону. НазвиАбд аль-Рахман аль-Суфі і Улугбек називали зорю араб. تات الكرسي (Аль-Дхат аль-Курсій), що означає «дама в кріслі». Джованні Баттіста Річчолі передав цю назву як Дат Елкарті[11]. Назва Шедар вперше трапляється в Альфонсових таблицях тринадцятого століття. Вона походить від араб. در (şadr, що означає «груди») і позначає розташування зорі в серці міфологічної цариці Кассіопеї[11]. Ян Гевелій у своїх творах вживав назву Schedir, втім, існували й інші транслітерації з арабської, такі як Shedar, Shadar, Sheder, Seder, Shedis та Shedir. Робоча група із назв зір (англ. Working Group on Star Names, WGSN), організована Міжнародним астрономічним союзом 2016 року[12], схвалила для зорі назву Schedar (Шедар) 21 серпня 2016 року, на одному зі своїх перших засідань[10]. α Cassiopeiae — позначення Баєра. Китайська назва зорі — 王良四 (Wáng Liáng sì, «четверта зоря Ван Лян»)[13], — стосується китайського астеризму 王良 (Wáng Liáng, Ван Лян), на честь відомого колісника періоду Весни й Осені. Астеризм складається з Альфи, Бети, Каппи, Ети і Лямбди Кассіопеї[14]. Видимість При схиленні 56° 32' пн. ш., Шедар видимий в усій північній півкулі. Зорю можуть бачити й більшість спостерігачів по всьому світу, які перебувають на північ від 33° південної широти, зокрема, її видно в таких містах південної півкулі як Перт чи Сантьяго, хоча й невисоко над горизонтом. Шедар розташований на околиці галактики Чумацький Шлях, тому є й інші помітні небесні об'єкти, які можна побачити поблизу цієї зорі — серед них туманність Пакман, NGC 436 і NGC 457. Альфа Кассіопеї досягає свого зеніту над такими містами, як Единбург, Копенгаген і Москва. У Європі, Росії та на північноамериканському континенті аж до Лос-Анджелеса (а також в інших місцях, що мають північну широту більше 33°) зоря ніколи не заходить за горизонт. Оскільки Шедар має другу зоряну величину (як і β Cas), її добре видно неозброєним оком, однак Світлове забруднення, характерне для більшості міст, може заважати цьому. Найкращий час для спостереження в північній півкулі — пізні осінні місяці, коли Кассіопея проходить через меридіан опівночі, але з огляду на те, що в багатьох місцях північної півкулі вона не заходить за горизонт, її можна бачити протягом усього року. Фотометрична змінністьЗалежно від застосованої фотометричної системи, Шедар трохи яскравіший або тьмяніший, ніж Каф, β в сузір'ї. Система UBV протягом другої половини XX століття вказувала на видиму зоряну величину, яка коливалася від +2,20 до +2,23, таким чином вона вважалася трохи яскравішою, ніж Каф з її змінною величиною від +2,25 до +2,31[1]. Проте розрахунки у візуальній смузі видимого світла довжиною від 500 до 600 нанометрів, зроблені Флоор Ван Левен (Floor Van Leeuwen) 2007 року дали нове вимірювання для обох зір, +2,4107 для Шедар і +2,3579 для Каф, що свідчать про те, що найяскравішою зорею сузір'я є Каф[5]. Плутанина виникає через те, що різні інструменти роблять вимірювання в дещо різних діапазонах хвиль. РозміриЗ розвитком оптичної інтерферометрії в 1990-х роках, кутовий діаметр Шедара було виміряно 1998 році на різних довжинах хвиль у діапазоні 500—850 нм. Результатом став затемнене по периметру кутове вимірювання у 5,62 ± 0,06 кутових мілісекунд (mas)[7], діаметр, що дорівнює приблизно 0,393 а. о. або 42,3 радіуса Сонця, припускаючи паралакс у 14,29 mas. Порівнюючи з орбітою Меркурія (що обертається навколо Сонця на відстані приблизно 0,4 а.о.), фотосфера Шедара простягається приблизно до середини орбіти Меркурія. Характеристики Шедар — червоний гігант, спектральний клас якого K0IIIa — тобто, Шедар значно холодніший за Сонце[1]. Однак, оскільки він наближається до завершення своєї еволюції, фотосфера зорі істотно розширилася, даючи болометричну світність, що приблизно в 676 разів перевищує світність Сонця[note 1]. Згідно з переглянутими даними Гіппаркос (van Leeuwen, 2007), розрахункова відстань до зорі становить близько 70 парсек або 228 світлових років[5]. Як і всі гігантські зорі, Шедар обертається повільно, зі швидкістю приблизно 21 км/с на екваторі — з такою швидкістю зорі потрібно приблизно 102 дні, щоб зробити один повний оберт на своїй осі[8]. Шедар іноді класифікують як змінну зорю, але з XIX століття змінність не було виявлено[6]. Крім того, у Вашингтонському каталозі парних зір зазначено три оптичні супутники Шедара, але всі вони можуть бути лише розташованими на одній лінії зору з Землі. Вік Шедара оцінюється від 100 до 200 мільйонів років, більшу частину якого він був блакитно-білою зорею головної послідовності спектрального класу В[6]. Зображення У 1551 р. Герард Меркатор, фламандський картограф, виготовив небесний глобус, зобразивши 48 традиційних сузір'їв Птолемея та два інших, Волосся Вероніки і Антиной[15]. На цьому глобусі він представив Кассіопею як царицю Ефіопії, покарану за її вихваляння й прикуту до перевернутого стільця. Шедар позначено біля її лівої груді, що відображає арабське етимологічне походження назви. Див. також
ПриміткиДжерела
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
