Шелаєв Олег Миколайович

	Олег Шелаєв
	Олег Шелаєв
Особисті дані
Повне ім'я	Олег Миколайович Шелаєв
Народження	5 листопада 1976 (48 років)
	Луганськ, УРСР
Зріст	181 см
Вага	74 кг
Прізвисько	Шила
Громадянство	Україна
Позиція	опорний півзахисник
Професіональні клуби*
Національна збірна
Звання, нагороди
Нагороди	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті. ; Інформацію оновлено 1 січня 2023.
Олег Шелаєв у Вікісховищі

Оле́г Микола́йович Шела́єв (5 листопада 1976, Луганськ) — український футболіст, що виступав на позиції півзахисника, спортивний директор та тренер.

Виступав за Національну збірну України. Провів 412 матчів в чемпіонаті української Вищої ліги та Прем'єр-ліги, входить в «клуб Олександра Чижевського». Тривалий час був рекордсменом за кількістю проведених матчів у вищому дивізіоні чемпіонату України.

Біографія

Вихованець СДЮШОР «Зоря». Певний час вчився в Харківському інституті фізкультури і був у складі одної з резервних команд «Металіста», яка виступала у чемпіонаті Харківської області. Але протягом 2 місяців гравця так і не випускали на поле і Шелаєв прийняв запрошення команди вищої ліги — луганської «Зорі». В кінці листопада 1993 року півзахисник зіграв першу гру за «Зорю». Цього сезону він провів лише 8 матчів, але протягом наступних 2 років став футболістом головного складу. Згодом московський концерн «МАЛС» припинив фінансувати команду й луганчани покинули «вишку» у сезоні 1995/96, зайнявши останнє місце.

Шелаєв у складі харківського «Металіста»

Шелаєв перейшов до «Шахтаря», разом з яким здобув Кубок України 1997. В Донецьку опорний півзахисник не зумів стати одним з основних і клуб віддав його в оренду — спочаку до «Дніпра» (що в сезоні 1998/99 боровся за те, щоб залишитися у вищій лізі), згодом — до «Металурга» (Донецьк), який тоді очолював Семен Альтман.

Після закінчення оренди Шелаєва запросили грати до Дніпропетровська. Євген Кучеревський зібрав колектив, який боровся за бронзові медалі чемпіонату України й грав у єврокубках. Певний час Кучеревському допомагав Вадим Тищенко — колишній футболіст «Дніпра», який грав на місці опорного півзахисника. Шелаєву, як він сам визнає, дуже допомогли підказки та досвід Тищенка. Олега Шелаєва почали запрошувати до національної збірної України, разом з якою він зіграв на ЧС 2006.

У вищій лізі дебютував 20 листопада 1993 р. («Зоря» — «Нива» В — 0:1).

Перший матч за збірну України зіграв 28 квітня 2004 (Україна — Словаччина — 1:1)

За досягнення високих спортивних результатів на чемпіонаті світу 2006 в Німеччині нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

2009 року підписав дворічний контракт з харківським «Металістом» у складі якого двічі ставав бронзовим призером чемпіонату. 2011 року контракт було подовжено ще на один рік. Влітку 2014 року завершив кар'єру футболіста.

В січні 2015 року був призначений спортивним директором Академії "Дніпра"^[1].

Титули і досягнення

Кубок України: 1997.
Бронзові нагороди Прем'єр Ліги України: 2010, 2011.
3 вересня 2012 року зіграв свій 402 матч у чемпіонаті української Вищої ліги та Прем'єр-ліги, ставши першим в Україні з таким показником^[2].

Цікаві факти

Найцікавішими шкільними предметами вважав біологію та астрономію.
Кумир дитинства — голландський футболіст Рууд Гулліт. Через це навіть у фіналі Євро-1988 Олег Шелаєв уболівав за Голландію, а не за СРСР.
Улюблена музика — пісні Юрія Шевчука («ДДТ»).
У дитинстві вболівав за 3 команди: «Спартак» (Москва), «Дніпро» (Дніпропетровськ) та «Чорноморець» (Одеса). «Спартак» полюбив за колір форми, «Дніпро» за прекрасне покоління 1980-х, а одеситів за їхнього пенальтиста Володимира Плоскіну, який забивав усі пенальті.
Син Олега Шелаєва — Данило Шелаєв був гравцем ФК «Дніпро»^[3].