Юрій Коломиєць
Юрій Іванович Коломи́єць (англ. Yuriy Kolomyiets; 6 травня 1930, Коломийці — 2 січня 2017, Чикаго) — американський поет українського походження; член чиказького літературно-мистецького товариства «Моноліту» у 1955—1958 роках[1], Нью-Йоркської групи[2], ПЕН-клубу в Україні[3] та Національної спілки письменників України з початку 1990-х років. Лауреат Літературної премії фундації Омеляна та Тетяни Антоновичів за 1984 рік[a]. Брат художника Анатоля Коломийця[1]. БіографіяНародився 6 травня 1930 року на хуторі Коломийцях Кобеляцького району Полтавської області[b] (нині Україна). У 1943 році примусово вивезений до Німеччини. Пізніше перебував у таборі для переміщених осіб у Нюрнберзі. З 1947 року — у Бельгії, де працював шахтарем поблизу міста Льєжа. 1952 року у Льєжі закінчив Інженерно-технічний інститут. У 1952 році переїхав до Сполучених Штатів Америки, де оселився у Чикаго. У 1952—1955 роках у лавах американської армії воював у Кореї. Протягом 1955—1957 років навчався в Чикаго в Іллінойському університеті; у 1957—1964 роках — в Іллінойському технологічному інституті. Працював інженером-конструктором фірм із виготовлення електронної апаратури й механічних спортивних знарядь. Одержав патенти за оригінальний підхід у конструюванні, спрощення та економізацію малих механізмів[c]. У 1970—1972 роках викладав історію України в суботній школі українознавства при церкві святого Володимира. З 1990 року обіймав посаду заступника голови Об'єднання українських письменників в екзилі «Слово». 1990 року у Києві взяв участь у Всеукраїнському святі поезії «Золотий гомін»[1]. Помер в Чикаго 2 січня 2017 року. ТворчістьПерший вірш у формі верлібру написав французькою мовою — «Jе mourais plusieurs fois…» («Помирав я не раз…»)[1]. Автор публікацій:
Переклав власні поезії українською мовою, вміщені у журналі «Сучасність», його збірки «Гранчасте сонце» (Нью-Йорк; Чикаго, 1965) та «Білі теми» (Мюнхен, 1983)[1]. Твори поета надруковано виданнями «Координати: антологія сучасної української поезії на Заході» (Нью-Йорк; Мюнхен, 1969, том 2), «Поезія» (Київ, 1990, випуск 2), «Золотий гомін: українська поезія світу» (Київ,1991)[1]. Низку віршів у перекладі Віри Вовк португальською і німецькою мовами подано в антологіях «O Grupo de Nova York: Antologia Lirica» та «New Yorker Dichtergruppe: Antologie der Lyrik» (обидві — Ріо-де-Жанейро, 2008)[1]. Виноски
ПриміткиЛітература
|
Portal di Ensiklopedia Dunia