Ядерна енергетика В'єтнамуВ’єтнам розглядає можливість розвитку ядерної енергетики в мирних цілях на основі сучасних, перевірених технологій з 1995 року,[1] і тверді пропозиції з’явилися в 2006 році.[2] У листопаді 2016 року В'єтнам призупинив свої ядерні плани.[3][4] У 2022 році міністр промисловості та торгівлі Нгуєн Хонг Дьєн оголосив, що розвиток ядерної енергетики є «неминучим трендом» для В’єтнаму, який допоможе країні стати вуглецево-нейтральною до 2050 року.[5] Історія1958-1975Прагнення В’єтнаму використати ядерну енергію для виробництва електроенергії та її використання в таких сферах, як медицина та сільське господарство, сягає 1958 року,[6] коли В’єтнам – одна з перших країн, які взяли участь у програмі «Атом заради миру», замовив невеликий дослідницький реактор TRIGA-Mark II виробництва General Atomics. У 1963 році за сприяння США почав працювати Інститут ядерних досліджень у Далаті, де розміщено в'єтнамський дослідницький ядерний реактор.[7] Друга війна в Індокитаї перервала плани розвитку В'єтнаму, і під час цієї війни Сполучені Штати демонтували поставлений реактор Triga. 1975-2006Відразу після війни об’єднана нація почала відбудовувати свою інфраструктуру та урядові установи, створивши В’єтнамську комісію з атомної енергії (VAEC).[6] (тепер В'єтнамський інститут атомної енергії, VAEI)[2] у 1976 році під керівництвом Міністерства науки і технологій (MOST). VAEC було доручено реалізувати національну програму застосування ядерної енергії в соціально-економічних секторах В’єтнаму. У 1980 році дослідницький реактор Далат потужністю 500 кВт під управлінням VAEC був відновлений за допомогою СРСР і модернізований за підтримки МАГАТЕ. На початку 1980-х років було проведено два попередні дослідження ядерної енергетики, а потім ще одне, у якому в 1995 році було зазначено, що: «Приблизно в 2015 році, коли попит на електроенергію досягне понад 100 мільярдів кВт-год, атомна енергетика повинна бути запроваджена для задоволення постійного зростання в потреби країни в електроенергії в той час і за його межами».[1] Змагання за диверсифікацією, окрім переважно гідроелектроенергії та вугільної енергетики, посилилися, коли, за оцінками, прогнозований попит на енергію в країні зростатиме на 16% щорічно з 16 ГВт (2010) до 30 ГВт (2015).[1] Проблеми, з якими вона зіткнулася під час пошуку нових відповідних місць для гідроелектростанцій, а також неефективна експлуатація існуючих гідроенергетичних об’єктів через несприятливі погодні умови сприяли використанню ядерної енергії для виробництва електроенергії.[2] 2006-2016У 2006 році з’явилися тверді пропозиції, і в’єтнамський уряд оголосив, що атомна електростанція потужністю 2000 МВт має бути запущена до 2020 року.[8] Цю загальну ціль було підтверджено в плані розвитку ядерної енергетики, затвердженому урядом у серпні 2007 року, із збільшенням цілі до 8000 МВт атомної енергії до 2025 року. Загальний закон про атомну енергетику було прийнято в середині 2008 року, а також плани розвитку передбачається комплексна правова та нормативна база. У жовтні 2008 року уряд В’єтнаму підтвердив два основних об’єкти в провінції Ніньтхун, а саме Пхуок-Дінь і Вінь-Хай, як об’єкти для реалізації своїх перших в історії атомних енергетичних проектів, з реакторами по 2 х 1000 МВт на кожному об’єкті, загальною сумою майже 4 ГВт вихідної потужності. У червні 2010 року В’єтнам оголосив, що планує побудувати 14 ядерних реакторів на восьми об’єктах у п’яти провінціях до 2030 року, щоб задовольнити принаймні 15 ГВт ядерної енергії (тобто 10% частки)[9] розрахункової загальної потреби 112 ГВт. Ще чотири одиниці було додано до перших двох об’єктів у Ніньтхуен, потім ще шість у шести об’єктах, а саме: Бінь Тьєн (провінція Нінь Тхуен), Сюан Фуонг (провінція Пху Єн), Хоай Ми (провінція Бінь Донь), Дук Тханг (провінція Куангнгай), Duc Chanh (провінція Quảng Ngãi) і Ky Xuan (провінція Hà Tĩnh).[10] У жовтні 2010 року В'єтнам підписав міжурядову угоду з Росією про будівництво першої в країні атомної електростанції Ninh Thuận 1 у Phuoc Dinh з використанням двох реакторів ВВЕР-1000 або 1200 (згодом збільшених ще двома блоками). Об’єкт 4 X 1000 МВт Ninh Thuận 1,[11] побудує «Атомстройекспорт», дочірнє підприємство «Росатома». Будівництво планується розпочати до 2014 року, а перший блок буде введено в експлуатацію та підключено до національної мережі до 2020 року.[12] Міністерство фінансів Росії профінансує В'єтнам не менше 85% першого реактору, а в листопаді 2011 року було підписано угоду про кредит на 8 мільярдів доларів з Державним бюро кредитування експорту Росії.[13] Також підписано міжурядову угоду про створення у В'єтнамі центру ядерної науки і технологій. Того ж дня в жовтні 2010 року було підписано міжурядову угоду з Японією про будівництво другої атомної електростанції – Ninh Thuận 2 у Вінь Хай у провінції Нінь Тун, два реактори якої мають увійти в експлуатацію у 2024–2025 роках. Японський консорціум - International Nuclear Energy Development of Japan Co. Ltd. (JINED) побудує майданчик Ninh Thuận 2 потужністю 4 X 1000 МВт. Міністерство економіки, торгівлі та промисловості Японії (METI) підтвердило фінансування та страхування до 85% від загальної вартості.[14] Крім Атомбудекспорту (Росія) та JINED (Японія), Westinghouse (Японія/США), GE (США), EDF (Франція), KEPCO (Південна Корея) та CGNPC (Китай) висловили великий інтерес до Будівництво майбутніх атомних енергетичних проектів, окреслених як частина амбітної стратегії збільшення ядерної частки до 20-25% до 2050 року.[10][15] In March 2012,[16] було оголошено, що Південна Корея та В’єтнам почнуть однорічне техніко-економічне обґрунтування будівництва чотирьох корейських ядерних реакторів APR-1400[17] на додаток до підписаних з Росією та Японією АЕС. Міжурядовий пакт, підписаний між прем’єр-міністром В’єтнаму Нгуен Тан Зунгом і президентом Південної Кореї Лі Мен Баком, практично зробив південнокорейський консорціум кращим учасником торгів. Однак офіційна угода буде підписана лише після схвалення парламентом В’єтнаму.[18] В'єтнам планує відправити 2000 робітників та інженерів до Російської Федерації та Японії на 2-3 роки навчання будівництву атомної енергетики, починаючи з 2013 року.[19] Однак у січні 2014 року було повідомлено, що В'єтнам вирішив відкласти будівництво на шість років, щоб забезпечити підвищення безпеки та ефективності на станціях.[20] скасування 2016У листопаді 2016 року В’єтнам вирішив відмовитися від ядерних енергетичних планів, оскільки в’єтнамський уряд вважав їх «економічно невигідними через інші дешевші джерела енергії»..[3][4][21] Ціна Ninh Thuận зросла з 4 до 8 центів США за кВт/год,[22] що відображає вартість проекту 400 трильйонів донгів (18 мільярдів доларів США) або вище.[23] З державним боргом близько 65% валового внутрішнього продукту, В'єтнаму буде важко фінансувати станції.[23] 2024 ядерне відродженняПід час зустрічі з генеральним директором російської Державної корпорації з атомної енергії «Росатом» у червні 2024 року прем’єр-міністр В’єтнаму заявив, що країна розглядатиме атомну енергетику як засіб досягнення свого зобов’язання щодо нульових викидів до 2050 року..[24] Незабаром після цього російська державна корпорація з атомної енергії «Росатом» і Міністерство науки і технологій В’єтнаму підписали меморандум про взаєморозуміння щодо спільного створення Центру ядерної науки і технологій у В’єтнамі з російським ядерним реактором у В’єтнамі..[25] Див. такожПосилання
Зовнішні посилання
|
||||||||||||||||
![Нінь Тхуен-1[en]](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d7/Blue_pog.svg/20px-Blue_pog.svg.png){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
