Ядерна енергетика НорвегіїУ Норвегії ніколи не було побудовано жодної атомної електростанції; проте в країні існує правова база для ліцензування будівництва та експлуатації ядерних установок.[1] Також у Норвегії побудовано чотири дослідницькі реактори. Чотири реактори були розташовані в Х'єллері і Хальдені[en] наступним чином:
У 2019 році останній ядерний реактор Норвегії, що залишився в експлуатації, реактор JEEP II у К’єллері, був зупинений після понад 50 років експлуатації.[2][3] У 2021 році Норвезька партія зелених заявила про підтримку розвитку ядерної енергетики як альтернативного джерела енергії, щоб досягти мети IPCC щодо запобігання глобальному потеплінню на 1,5 градуса.[4] У 2020 році було підраховано, що демонтаж дослідницьких реакторів Хальдені і К'яллері і відновлення об’єктів для необмеженого використання обійдеться приблизно в 20 мільярдів норвезьких крон (2 мільярди доларів США) і займе від 20 до 25 років.[5] Були дискусії щодо можливого використання ядерної енергії, які підтримують деякі лідери галузі.[6] Statkraft спільно з Vattenfall[en], Fortum та енергетичною інвестиційною компанією Scatec[en] оголосили про плани дослідити будівництво електростанції на торієвому паливі в 2007 році, яка так і не була реалізована.[7] У 2010 році Aker Solutions[en] придбала патенти у фізика, лауреата Нобелівської премії Карло Руббіа на розробку торієвої ядерної електростанції на основі прискорювача протонів,[8] але згодом вони були продані Jacobs Engineering Group[en] у 2011 році.[9] Наприкінці 2012 року норвезька приватна компанія Thor Energy[en] у співпраці з урядом і Westinghouse оголосила про чотирирічне випробування використання торію в існуючому ядерному реакторі.[10] У 2024 році Норвегія розпочала дослідження можливостей впровадження ядерної енергетики, результати якого очікуються в 2026 році.[11][12] Див. такожПосилання
Зовнішні посилання
|
||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
