Ядерна енергетика Японії   До землетрусу Тохоку та цунамі 2011 року Японія виробляла 30 % своєї електроенергії з ядерних реакторів і планувала збільшити цю частку до 40 %[4]. Ядерна енергетика була національним стратегічним пріоритетом Японії. Станом на березень 2020 року з 54 ядерних реакторів в Японії було 42 діючих реактора, але фактично працювали лише 9 реакторів на 5 електростанціях[5]. Загалом 24 реактори заплановані до виведення з експлуатації або знаходяться в процесі виведення з експлуатації[6]. Інші знаходяться в процесі реактивації або зазнають модифікацій, спрямованих на підвищення стійкості до стихійних лих; Енергетичні цілі Японії до 2030 року передбачають, що принаймні 33 будуть відновлені пізніше[7]. Хоча всі ядерні реактори Японії успішно витримали струси внаслідок землетрусу в Тохоку, повінь внаслідок наступного цунамі призвела до виходу з ладу систем охолодження на ядерній електростанції Фукусіма I 11 березня 2011 року. В Японії було оголошено першу в історії ядерну надзвичайну ситуацію, і 140 000 мешканців у межах 20 км (12 миль) зони було евакуйовано. Усі японські атомні станції були закриті або призупинені для перевірки безпеки. Останній з п'ятдесяти чотирьох реакторів Японії (Томарі-3) був відключений на технічне обслуговування 5 травня 2012 року[8], залишивши Японію повністю без електроенергії, виробленої на атомних електростанціях, вперше з 1970 року. Проблеми зі стабілізацією аварії трьох реакторів на атомній станції «Фукусіма-1» погіршили ставлення до атомної енергетики. У червні 2011 року, одразу після аварії на Фукусімі, понад 80 % японців заявили, що вони проти ядерної зброї та не довіряють урядовій інформації про радіацію[9][10][11], але через десять років, у березні 2021 року, лише 11 % японців заявили, що хочуть негайного припинення виробництва ядерної енергії. Ще 49 % вимагали поступового виходу з ядерної енергетики[12]. До жовтня 2011 року, незважаючи на дефіцит електроенергії, Японія пережила літо 2011 року без значних відключень, які де-хто передбачав[13][14][15], але ціною сумнівів щодо амбітного скорочення викидів вуглецю в Японії[16]. У документі про енергетику, схваленому Кабінетом міністрів Японії в жовтні 2011 року, зазначено, що «громадська впевненість у безпеці ядерної енергетики була сильно підірвана» ядерною катастрофою на Фукусімі, і закликав зменшити залежність країни від ядерної енергії[17]. Незважаючи на протести, 1 липня 2012 року 3-й енергоблок Ойської атомної електростанції було перезапущено[18]. Комплексна оцінка ризиків для здоров’я, пов’язаних з катастрофою на АЕС «Фукусіма-1», проведена міжнародними експертами в 2013 році, прийшла до висновку, що для населення в цілому в Японії та за її межами прогнозовані ризики були низькими, і не очікується жодного помітного підвищення рівня захворюваності на рак вище базового рівня[19]. У вересні 2013 року блоки 3 і 4 Ōi вийшли з ладу, в результаті чого Японія знову повністю залишилася без електроенергії, виробленої на атомних електростанціях[20]. 11 серпня 2015 року атомна електростанція Сендай була повернута в роботу, а потім два блоки (3 і 4) атомної електростанції Такахама 29 січня 2016 року[21][22]. Однак енергоблок 4 було зупинено через три дні після перезапуску через внутрішню несправність, а блок 3 у березні 2016 року після того, як окружний суд префектури Сіга видав судову заборону на зупинку роботи АЕС Такахама[23][24]. З усіх 54 ядерних реакторів, побудованих до ядерної катастрофи на Фукусімі, 43 з них залишаються робочими, але лише 9 реакторів зараз використовуються. У 2017 році Міністерство економіки, торгівлі та промисловості заявило, що якщо країна хоче виконати свої зобов’язання за Паризькою кліматичною угодою, то атомна енергетика повинна становити від 20 до 22 % портфеля нації. 26 заявок на перезапуск зараз очікують на розгляд, приблизно 12 блоків повинні повернутися в експлуатацію до 2025 року та 18 до 2030 року[25][26]. Загальна вартість впровадження заходів безпеки, обслуговування об'єктів і виведення з експлуатації комерційно експлуатованих АЕС в Японії оцінюється в ¥13.46 трлн ($123 млрд)[27]. У лютому 2023 року опитування Asahi Shimbun показало, що 51 % учасників у Японії виступають за відновлення роботи АЕС, а 42 % виступають проти[28]. 29 жовтня 2024 року, згідно повідомлення агентства Kyodo, на північному сході Японії, уперше була відновлена робота реактора атомної електростанції, який постраждав від землетрусу та цунамі 2011 року. Ідеться про перезапуск блоку № 2 АЕС «Онаґава» (Onagawa) у префектурі Міяґі в північно-східній частині острова Хонсю. Це також знаменує собою перший випадок, коли реактор того самого типу, що й реактори зруйнованої АЕС «Фукусіма-1», був введений в експлуатацію після катастрофи 2011 року[29]. Відповідно до останнього базового енергетичного плану уряду 2025 року, Японія має «максимально використовувати ядерну енергетику», причому близько 20% загального виробництва електроенергії в країні у 2040 фінансовому році буде надходити з ядерних електростанцій.[30] Перелік реакторів
Див. такожПримітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
