Auto-Union (перегонові автомобілі 1930-х років)

Перегонові автомобілі вироблялись компанією Auto Union впродовж 1934–1939 років. Їхню конструкцію розробило конструкторське бюро компанії Horch на основі проекту Фердинанда Порше.

Восени 1931 компанія Wanderer уклала угоду на створення перегонового авто з новоствореним Dr. Ing. h.c. F. Porsche GmbH. Після створення влітку 1932 спілки Auto Union AG дія угоди перейшла на неї, але через Велику депресію створення автомобіля для перегонів відклали.

Для гарантування своєї компанії від фінансових ризиків Фердинанд Порше разом з своїм менеджером Адольфом Розенбергом заснували 8 листопада 1932 Hochleistungsfahrzeugbau GmbH (HFB), яке мало займатись Р-автомобілем для перегонів згідно нового регламенту гонок 1934 у формулі 750 кг (маса порожнього автомобіля). На нього запланували встановити V-подібний 16-циліндровий двигун об'ємом 4,4 л з наддуванням компресором Roots. На березень 1933 після розгляду ескізних пропозицій Auto Union виділила 75.000 марок. Перші випробовування авто провели у Нюрбургринзі 1933/34 роках. Перегоновий Auto Union 1934 був єдиним представником Німеччини, бо компанія Mercedes-Benz не встигла підготувати своє авто.

На початку 1934 з'явився двигун типу А — V16 потужністю 295 к.с. об'ємом 4,4 л. Двигун типу B (1935 рік) мав об'єм 5 л і потужність 373 к.с., а двигун типу C (1936 рік) — 6 л при 520 к.с. Двигун розміщувався у задній частині авто, а за диференціалом розміщувалась 5-ступінчаста коробка передач. За водієм у центрі ваги авто розміщувався 280-л бензобак, завдяки чому вага пального не впливала на поведінку авто.

Передня підвіска конструкції Порше мала малу масу і високу надійність. Задні колеса кріпились на поздовжніх важелях і поперечною листовою ресорою (1934/35), заміненою на торсіони (1936/37). На чотирьох колесах стояли двоконтурні барабанні гальма.

Шасі складалось з двох 75 мм поздовжніх труб, які були з'єднані з поперечними трубами зварними і болтовими з'єднаннями. Вони виконували роль додаткового радіатора до 1936, коли їх замінили тканинними шлангами через протікання води у зварних швах.

Тип Auto Union С 1935 був найуспішнішим перегоновим автомобілем Німеччини, вигравши 3 з 5 Гран-Прі, половину кільцевих гонок і всі гірські, де брали участь. Також було встановлено 30 світових рекордів.

Через введення нової формули з двигуном об'ємом 3 л (з компресором) або 4,5 л (без компресора) головний конструктор відділу автоперегонів Auto Union Роберт Еберан розробив модель Auto Union Typ D з двигуном 12V об'ємом 3,0 л з нахилом блоків циліндрів 60° з трьома розподільчими валами — центральний для впускних клапанів і два бічні для випускних. Використовували двоступеневий нагнітач Roots (1,67 атм). У задній підвісці було застосовано поздовжні важелі з тягами Панара і осями Де Діон.

Країна	Гонщик	Проведено гонок
	Ганс Штук	43
	Бернд Роземейєр	33
	Акілле Варці	21
	Рудольф Гассе	20
	Герман Пауль Мюллер	18
	Ернст фон Деліус	14
	Таціо Нуволарі	12
	Германн фон Лайнінген	7
	Август Момбергер	6
	Луїджи Фаджоллі	4
	Хрістіан Кауц	4
	Георг Маєр	4
	Вільгельм Себастіан	3
	Пауль Піч	2
	Ульріх Бігалке	2
	Ернст Г. Бурггаллер	1

Після завершення війни спортивні автомобілі Auto-Union, запчастини та комплектуючі до них були вивезені до СРСР. У Німеччині залишився два Type D і один Type С, що стояв у музеї Мюнхена. Воно було сильно пошкоджене при бомбардуваннях і відновлене у 1979/80 рр. компанією Audi NSU.

Гірський перегоновий 16-циліндровий автомобіль, що був поєднанням типів С і D, віддали 1991 з Риги в обмін на виготовлену в Audi копію. Ще два Typ D колекціонер Пауль Карассік (англ. Paul Karassik) вивіз до США.З 1990 почались контакти з Audi відносно їхньої реставрації, завершеної у 1993 і 1994 роках.

Обидва автомобілі для перегонів були відтіснені^{[уточнити]} на Ейфель Класик 1 жовтня 1994 на Нюрбургринзі вперше після 1939 назад до початку. Їх представили на Eifel Klassik на Нюрбургринг 1 жовтня 1994 вперше з 1939 р.

До 2012 Audi викупило три з п'яти збережених перегонових автомобілів Auto-Union.

За приватні пожертвування в 1.450.000 євро було збудовано репліку Typ С для музею August-Horch-Museum у Цвікау.

• Stefan Knittel: Auto Union Grand Prix Wagen. Schrader & Partner, München 1980, ISBN 3-922617-00-X, S. 30 (Einheiten teilweise umgerechnet).
• Karl-Heinz Edler, Wolfgang Roediger: Die deutschen Rennfahrzeuge. Fachbuchverlag Leipzig, 1990, ISBN 3-343-00435-9.
• Richard von Frankenberg: Die ungewöhnliche Geschichte des Hauses Porsche. Motorbuch Verlag, Stuttgart 1969.
• L. Boschen, J. Barth: Das große Buch der Porsche-Sondertypen und -Konstruktionen. Motorbuch Verlag, Stuttgart 1984, ISBN 3-87943-805-6.
• Jonathan Wood: Deutsche Automobile. Unipart-Verlag, Stuttgart 1986, ISBN 3-8122-0184-4.
• Peter Kirchberg: Grand-Prix-Report Auto-Union 1934–1939. Transpress Verlagsgesellschaft 1982, ISBN 3-87943-876-5.
• Peter Kirchberg (Hrsg.): Bernd Rosemeyer — Die Schicksalsfahrt. Delius Klasing Verlag, 2008, ISBN 978-3-7688-2505-4.
• Peter Vann: Neusilber. Motorbuch Verlag, Stuttgart 2001, ISBN 3-613-02161-7.

• August-Horch-Museum Zwickau [Архівовано 16 липня 2014 у Wayback Machine.] (нім.)
• Best Car in The World Auto-Union Typ C [Архівовано 7 квітня 2014 у Wayback Machine.] (нім.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Auto-Union Typ A

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Auto-Union C-Type

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Auto-Union C/D-Type

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Auto-Union Typ D