Новаліс
Новаліс (нім. Novalis, псевдонім, справжнє ім'я — Фрідріх фон Гарденберг нім. Georg Friedrich Philipp Freiherr von Hardenberg; 2 травня 1772, Відерштедт — 25 березня 1801, Вайсенфельс) — німецький письменник, поет, містик. Один з чільних представників німецького романтизму. Біографія   Фрідріх фон Гарденберг народився 2 травня 1772 року в замку Обервідерштед (м. Відерштедт, Саксонія) в родині промисловця як друга дитина та перший хлопчик з одинадцяти дітей. Батько — Гайнріх Ульріх Еразмус, фрайгерр фон Гарденберг (1738—1814), мати — Августа Бернардина, баронесса фон Гарденберг, до шлюбу фон Бельціг (1749—1818). Новаліс виховувався у суворому релігійному дусі, що пізніше позначилося на його способі мислення й творах. З десяти років відвідував церковну школу, але не зміг там вчитися через сувору дисципліну. Згодом переїхав з батьком до Вайсенфельса. 1790 року вступив до гімназії в Айслебені. У 1790—1791 роках вивчав право в Єнському університеті, де затоваришував з Фрідріхом Шиллером. З 1791 до 1793 року вивчав право в Лейпцизькому та Віттенберзькому університетах, у 1797 — 1798 роках навчався у Фрайберзькій гірничій академії, де опанував фах інженера. Завдяки відвідуванню різних навчальних закладів, був знайомий з багатьма видатними людьми свого часу — братами Шлегелями, Людвігом Тіком, Фрідріхом Шиллером. Біля містечка Теннштедт, де Новаліс працював писарем, він випадково познайомився з 12-річною Софі фон Кюн. 1795 року відбулися таємні заручини Новаліса та Софі фон Кюн, проте дівчина рано померла (у 15 років). З Софі Кюн пов'язане уявлення автора про ідеальну кохану в традиціях петраркізму, її образ знайшов втілення в ліричних творах Новаліса. Псевдонім «Новаліс» Фрідріх фон Гарденберг обрав у 1798 році для своєї першої важливої публікації «Blüthenstaub» (Пилок квітів), де було зібрано поетичні та філософські фрагменти. Публікація з'явилася в журналі братів Шлегелів «Athenaeum». Псевдонім походить від назви давнього родинного маєтку. Після закінчення університету в 1797 році, Новаліс почав вивчати теологію. В одній зі своїх статей — «Християнство або Європа», що була опублікована посмертно, висловив думку, що Німеччина здатна рухатися вперед лише за допомогою середньовічної католицької церкви та рекомендував кинути всі сили на її відродження. Водночас Новаліс розуміє роль науки та комерції для розвитку Німеччини. Тож він пропонує компроміс між церквою, торгівлею та наукою. Роль організатора суспільного прогресу в роздумах Новаліса було відведено католицькій вірі. Новаліс не встиг втілити в життя жодну зі своїх суспільних ідей. Він помер у віці неповних 29 років від сухот. Спадщина та визнанняНаприкінці XIX століття творчість Новаліса привертає до себе увагу символістів, експресіоністів та неоромантиків покоління 1890-х років. Твори
Цікаві фактиСлова Новаліса «Теорії — сіті, в які ловиться лише той, хто їх закидає» є епіграфом до праці Карла Поппера «Логіка наукового дослідження». Новаліс є автором порівняння релігії з опіумом, який став широко відомим завдяки фразі Карла Маркса «Релігія — опіум народу». 1798 року у збірнику афоризмів «Квітковий пилок» Новаліс писав:
Українські перекладиУкраїнською твори Новаліса перекладали Михайло Орест, Олег Зуєвський та Ігор Костецький. У вибраному Михайла Ореста «Держава слова», опублікованому у видавництві «Основа» 1995 року, були опубліковані такі тексти Новаліса: З «Гімнів до ночі», Пісня пустельника, Карбункул, «Коли числа і мір уміння…», Гімн, Умираючий геній, До Жанетти.
Див. також
Примітки
Література
Посилання
 Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Novalis
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
