Одайник Вадим Іванович
Ода́йник Вади́м Іва́нович (29 липня 1925 БіографіяНародився 29 липня 1925 в Одесі. У п'ятирічному віці переїхав з батьками до Києва. Під час нацистсько-радянської війни, у 17-річному віці пішов на фронт і був механіком танка в 4-й танковій армії. ![]() У 1946 році закінчив Київський художній інститут. Був учнем Штільмана Іллі Нісоновича, Григор'єва Сергія Олексійовича, Костецького Володимира Миколайовича, Єлеви Костянтина Миколайовича, Єржиковського Сергія Миколайовича. З 1953 року учасник художніх виставок. У 1958 році Вадим Іванович став членом Національної спілки художників України. Фраза Вадима Одайника: «Зоя — моє перше кохання, а Карпати — друге» стала «крилатою». Кожна весна і осінь серед закарпатської природи дарувала художнику матеріал, який потім, у київській майстерні, перевтілювався в пейзажі: «Зима в Карпатах», «Синій Псел», «Дощ у Карпатах», «На лузі», «Косовиця», «Свято в горах», «Місток. Карпати», «Дорога на Косів», «Чорна Тиса», і великої кількості варіацій під загальною назвою «Карпати». У 1971 році Вадиму Одайнику присвоюють звання Заслуженого Художника України. У 1975 році за жанрові картини «Троїсті музики», «Червона кузня», «Весна» і «Гуцульське весілля», йому присуджують Державну премію УРСР імені Тараса Шевченка. У 1978 році за роботу «Троїсті музики», йому присуджують звання Народного художника України[1] Деяку внутрішню близькість до імпресіонізму можна помітити вже в його пейзажах і натюрмортах 60-х років, і все ж таки справжній розквіт настав у жанрових картинах наступного десятиліття: в «Карпатських музиках», «Сільському ярмарку», «Весіллі». У закарпатських пейзажах: «Осінь», «Синій Псел», і написаному під час відпочинку в селищі Вилкове весняному пейзажі «Весна у Вилкові» (ця робота представлена в «The Chambers Gallery» Англія). Яскраві та відкриті, акцентовано «відкриті» кольори, стають головною домінантою творів митця.[2] Не стало Вадима Одайника21 грудня 1984 року в Києві. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № ). ТворчістьЧимало картин Вадима Одайника присвячено праці радянських трудівників. Як зауважує Ігор Шаров, «На будівництві Київської ГЕС-2» — композиція побудована на великих ритмічних співвідношеннях. Захоплення великим будівництвом видно у творах 60-х років: «Бригада», «Монтажники», «Будівельники». Художник монументалізує образи, надає їм героїчного звучання. «Гіталовці» — художнє полотно присвячене хліборобській темі. На передньому плані — двічі Герой Соціалістичної Праці Гіталов із Кіровоградщини. Поряд — хлопці-механізатори, трохи осторонь — двоє старших. Удалині видніється комбайн. Роботи художника зберігаються в більш ніж 100 музеях, а також у краєзнавчих галереях та приватних колекціях. ВідзнакиРодина
Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia