СТБ
«СТБ» (акронім від «Світ ТелеБачення»)[2] — загальноукраїнський телевізійний канал. Входить до медіаконгломерату «Starlight Media»[3]. Історія
Телеканал вперше вийшов в ефір 2 червня 1997 року. Цьому передували рекламні макети (вони поширювалися з кінця травня 1997 року), які обіцяли, що канал подарує глядачеві «цілий світ авторських програм, шоу і розваг». «Головними цвяхами» каналу були новини «Вікна» та гумористичне «Шоу довгоносиків». Засновниками каналу є ЗАТ «Міжнародний медіацентр» та корпорація «Інтерньюз нетворк» (США). На старті мовлення Микола Княжицький розповідав, що також одним з інвесторів телеканалу була авіакомпанія «Віта»[4]. З 1997 року «СТБ» контролювався Володимиром Сівковичем, якому, власне, і належить ідея створення каналу на базі інфраструктури, створеної «Інтерньюз-Україна», команди, яка з вересня 1995 року (на частотах «УТ-2») створювала новини під назвою «Вікна» та додаткових можливостей компанії «ПроТБ». Поточний менеджмент здійснював Микола Княжицький. У перші місяці свого існування канал орієнтувався, перш за все, на молодь віком 30-45 років і був відомий передусім новинними випусками «Вікна», гумористичним «Шоу довгоносиків», хіт-фабрикою «ШиШ», програмами «КІН» (новини культури), «Про кіно», «Cinemateka», «Імпреза», ток-шоу Марії Бурмаки, аналітичною програмою Миколи Княжицького «Вікна-тижневик», авторською програмою Віталія Портникова «Персона» та ін. 1999 року, перед першим туром президентських виборів, канал проводив спільно з «1+1» передвиборчі дебати. Канал позиціював себе як незалежний від влади та водночас використовувався Володимиром Сівковичем як засіб розв'язання власних комерційних проблем. 1999 року це призвело до конфлікту з оточенням президента Леоніда Кучми, внаслідок якого контроль над СТБ перейшов до структур, близьких до російської корпорації «Лукойл». Головою правління каналу наприкінці 1999 року став Олексій Федун. В одному зі своїх інтерв'ю Княжицький розповідав, що передумовою для продажу каналу Сівковичем була загибель журналістки Мар'яни Чорної.
2000 рік став роком реорганізації, підйому та постановки каналу на комерційні рейки, а сам бренд було розширено й посилено. Водночас, як і раніше, робилася ставка на інформаційне мовлення, яке в умовах посилення політичного тиску на медіа зберігало підкреслено об'єктивістський характер і утримувало високий рейтинг довіри серед глядачів. Програми «Вікна. Новини», «Вікна. Бізнес», «Вікна. Столиця», «Вікна. Кримінал», «Вікна. Спорт» та «Вікна. Опівночі» стали візитною карткою СТБ. Керівником інформаційної служби з початку 2000 року став Юрій Горбань. У травні 2000 року програму «Вікна» зареєстрували як торгову марку, яка і дотепер належить телеканалу СТБ. 2001 року було зареєстровано торгову марку «СТБ» і за ініціативою Романа Скрипіна та за сприяння дніпропетровського приватного підприємця В'ячеслава Черкашина телеканал отримав перший в Україні домен в мережі Інтернет у доменній зоні .ua — stb.ua 2002 року частка каналу досягла максимуму за всю його історію — 4,9 %[6]. Водночас із запровадженням системи тотальної цензури політичний тиск на «Вікна» посилився. На знак протесту проти цього частина журналістів залишила канал. Внаслідок цього, керівництво «СТБ» вирішило скоротити обсяги інформаційного мовлення. У другій половині 2003 року сталося, на думку громадськості, досить радикальне переформатування бренду. Головними «фішками» каналу стали чемпіонат зі стриптизу, реаліті-шоу «Будинок» (рос. «Дом»), «Голод» та скандальна, на думку громадськості, програма «Заборонена зона». Як наслідок, рейтинги каналу впали — до 3,6 % частки[6] за підсумками 2003 року. Представники «Лукойла» почали шукати охочих купити СТБ. 2004 року контроль над каналом остаточно перейшов до структур, близьких до Віктора Пінчука. Замість Федуна правління СТБ очолив Володимир Бородянський, який раніше працював начальником відділу управління медіаактивами «Альфа-банку» в Україні («Новий канал», «Наше радіо», «Московський комсомолець в Україні»). Канал знову почали переформатовувати — цього разу на пізнавально-розважальний. Наприкінці 2004 року під час Помаранчевої Революції в Україні «СТБ» намагався триматися нейтральної позиції. Втім, 2005 року телеканал упереджено висвітлював кількаденний мітинг «Новий Майдан» «захисників» Нікопольського феросплавного заводу, які були «проти захоплення державою» цього заводу. Йдеться про відібрання у власника СТБ та цього заводу Віктора Пінчука за його незаконну приватизацію[джерело?]. На початку 2006 року на посаді керівника інформаційної служби «СТБ» Юрія Горбаня змінив Олексій Мустафін (працював на цій посаді до травня 2011 року). Станом на 2017 рік у зоні впевненого прийому сигналу «СТБ» перебувало 94 % території країни. Не працює на тимчасово окупованій території Криму[7]. Переформатування каналу дало результат. За підсумками 2004 року частка «СТБ» становила 3,71 % (за піплометричною панеллю GfK Ukraine, аудиторія люди 18+, міста 50 тис.+), вже 2005 року досягла 5,2 %, 2006 — 6,05 %, 2007 — 6,7 %, 2008 — 7,75 %, 2009 — 8,27 %, 2010 — 9,82 %, 2011 — 9,9 %, (3-е місце серед телеканалів, які транслюються в Україні). До 2011 року СТБ був єдиним серед українських телеканалів, який з року в рік підвищував частку телеперегляду. 2012 року частка каналу трохи впала — до 9,8 %, 2013 року сягнула 10,6 %, 2014 % скоротилася до 8,71 %, 2015 % склала 9,65 %, 2016 — 9,94 %, 2017 — 9,06 %, 2018 — 8,51 %, 2019 — 7,64 %, 2020 — 7 %, 2021 — 8,3 % (за даними системи рейтингів Nielsen)[8]. Серед найвідоміших постатей, які працювали на телеканалі — Микола Княжицький, Ольга Кисла, Олександр Кривенко, Іванна Коберник, Віталій Портников, Ростислав Хотин, Микола Вересень, Георгій та Мирослава Ґонґадзе, Мар'яна Чорна, Ірина Ванникова, Юрій Горбань, Роман Скрипін, Катерина Нестеренко, Сергій Попов, Олексій Мустафін, Сергій Андрушко, Наталія Соколенко, Ольга Червакова, Наталя Якимович, Ігор Татарчук, Олена Вінницька та інші. 1 грудня 2015 року разом зі спорідненим телеканалом «QTV» канал перейшов на мовлення у форматі 16:9[9]. У травні 2018 року на телеканалі виходив спецпроєкт на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова, у якому відомі телеведучі, журналісти й актори читали уривки з його оповідань[10]. 15 грудня 2018 року директор «СТБ» Володимир Бородянський пішов з медіагрупи «Starlight Media». 13 січня 2020 року разом зі спорідненими телеканалами «Новий канал», «ICTV» й «ОЦЕ ТБ» канал перейшов до мовлення у стандарті високої чіткості (HD)[11][12]. Через російське вторгнення в Україну з 24 лютого по 17 квітня 2022 року телеканал цілодобово транслював інформаційний марафон «Єдині новини»[13]. В етері була відсутня реклама. З 18 квітня 2022 року телеканал відновив самостійне мовлення, змінивши програмну сітку. З етеру було прибрано радянські та російські фільми[14]. ЛоготипТелеканал змінив 7 логотипів. Нинішній — 8-й за ліком. З 1997 до 1998, з 1999 до 2001 та з 2004 року і дотепер знаходиться у правому верхньому куті. З 1998 до 1999 та з 2001 до 2004 року знаходився у лівому верхньому куті.
Мовна політикаДо 2013 року в деяких програмах «СТБ», як один з небагатьох українських телеканалів, використовував окремі правила Харківського правопису, тим самим наразившись, як на схвальні, так і на критичні відгуки громадськості[15]. Походження контентуЗа результатами моніторингів активістів кампанії «Бойкот російського кіно», за період з 8 по 14 вересня 2014 року на телеканалі СТБ демонстрували 4 год 5 хв російськомовного контенту на добу, а 27 вересня того ж року частка російського контенту вже склала близько 53 %[16][17][18]. Порушення в День пам'яті Героїв Небесної СотніМоніторинг Національної ради з питань телебачення та радіомовлення показав, що телеканал «СТБ» не поширював інформацію про День пам'яті Героїв Небесної Сотні 20 лютого 2020 року у повному обсязі, а саме мінімум — раз у дві години[19][20][21]. Наповнення етеруПрограми
Архівні програми
Серіали
Документальні фільми
Іноземні серіали
МультсеріалиВедучі
Структура власності
МовленняСупутникове мовлення
Етерне цифрове мовлення
Аналогове мовлення
Досягнення та нагороди2005 року СТБ одержав звання «Прорив року» і був визнаний «телеканалом з найдинамічнішим розвитком» в Україні за результатами Всеукраїнського конкурсу засобів масової інформації «Золоте перо». Того ж року телеканал СТБ став призером Першого Євразійського конкурсу «Зовнішність телеканалу-2005» відразу у двох номінаціях. У номінації «Найкращий промо-ролик фільму або серіалу» СТБ одержав друге місце за промо-ролик до серіалу «Чотири танкісти і пес». У номінації «промо-ролик документальної або науково-популярної програми» каналу СТБ дісталося третє місце за роботу «Весь світ. Таємниці стародавніх імперій», створений для анонсування ряду документальних фільмів, що транслюються на СТБ. У тому ж році програма «Документальний детектив» отримала диплом Всеукраїнського щорічного конкурсу засобів масової інформації «Золоте перо-2005» в номінації «Найкраща програма телебачення про правопорядок». 2006 року колектив програми «Вікна-Новини» одержав чергове визнання свого професіоналізму — нагороду «Золоте Перо» Всеукраїнського щорічного конкурсу засобів масової інформації. 2007 року програма «Вікна-новини» телеканалу СТБ стала володарем титулу «Фаворит телепреси». 2008 року премію «Фаворит телепреси» отримала програма «За Вікнами», у 2009 — шоу «Україна має талант». У 2007, 2009, 2010 і 2011 роках «Вікна-Новини» стали переможцями премії «Телетріумф» як найкраща новинна програма на українському телебаченні. У 2009, 2010 і 2011 роках як найкращі репортери «Телетріумф» отримали також журналісти «Вікон» Наталя Соколенко, Сергій Андрушко та Ольга Червакова. 2009 року Сергій Попов був визнаний найкращим ведучим інформаційної програми, у 2010 і 2011 роках Оксана Марченко — найкращою ведучою розважальної програми. У 2009 і 2010 роках найкращою розважальною програмою була визнана «Україна має талант». 2011 року «Х-фактор» найкращим форматним розважальним шоу став, а найкращим телевізійним документальним фільмом — «Майже доросла. Щоденник двадцятирічної». Двічі — у 2010 і 2011 роках — спеціальний приз «Телетріумфу» отримував голова правління СТБ Володимир Бородянський. 2012 року на національній телевізійній премії «Телетріумф» «Х-фактор. Революція» визнано найкращою форматною програмою року, а продюсерську команду проєкту «Зважені та щасливі» у складі Галини Пілютікової, Руслана Городничого, Олексія Гладушевського, Юрія Кірпіка — найкращою продюсерською групою телевізійної програми. Статуетку «Телетріумфу» як найкращий режисер-постановник телевізійної програми отримала Ксенія Бугрімова («Холостяк»), а як оператор-постановник — Олексій Коваленко («Танцюють всі!-4»)[22]. Також за роботу над проєктом «Х-фактор. Революція» отримала відзнаку «стиліст року» Ольга Слонь[23]. Примітки
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia