ТГМ2

ТГМ2 (ТГВ)
ТГМ2-003
Основні дані
Рік будування	1956-1959
Країна будування	СРСР
Завод	Луганський тепловозобудівний, Людинівский тепловозобудівний
Разом побудовано	5
Країни експлуатації	СРСР
Ширина колії	1520 мм
Рід служби	маневровий
Технічні дані
Конструкційна швидкість	90 км/год
Осьова формула	2О—2О
Довжина локомотива	12 605 мм (за осями автозчепу)
Порожня маса	62,2 т
Зчіпна маса	66,4/70 т[1]
Навантаження від рушійних осей на рейки	16,6/17,5 тс[1]
Потужність дизеля	750 л.с. (550 кВт)
Тип передачі	автоматична гідродинамічна
Діаметр коліс	1050 мм
Сила тяги тривалого режиму	18,8/21 тс[1] — маневровий режим; 15,6 тс — поїздний режим
Швидкість тривалого режиму	10 км/год — маневровий режим

ТГМ2 (Тепловоз з Гідромеханічною передачею, Маневровий, тип 2, спочатку — ТГ^В) — дослідний радянський чотиривісний маневровий тепловоз з гідромеханічною тяговою передачею.

1956 після XX з'їзду КПРС, на якому було вирішено перевести залізниці з паровозів на перспективніші види тяги, в Радянському Союзі на низці заводів розгорнулося масове виробництво тепловозів. Того ж року одразу два заводи, Муромський (див. ТГМ1) і Луганський, випустили перші радянські маневрові тепловози з гідравлічною передачею.

Перший свій маневровий тепловоз Луганський тепловозобудівний завод випустив наприкінці 1956 і спершу позначив серією ТГ^В (Тепловоз з Гідравлічною передачею, Ворошиловградського заводу — за тодішньою назвою заводу), зустрічається також варіант ТГВ-2-2. На початку 1957 завод випустив тепловоз № 002. Згодом позначення серії змінили на ТГМ2. Обидва тепловози були направлені для проходження експлуатаційних випробувань на Московську кільцеву залізницю в локомотивне депо Лихобори. Найбільший досягнутий коефіцієнт корисної дії становив 26,8 %.

Згодом один з тепловозів був направлений на Експериментальну кільцеву залізницю ВНДІЗТ, де з'ясували, що локомотив має незадовільну динаміку, а саме виляння на прямих ділянках. При змінах нахилу плит бічних опор кузова, тепловоз менше виляв на прямих ділянках, але незадовільно вписувався в криві. Крім цього ТГМ2 мав невдалу компоновку обладнання — складна конструкція змащувальної системи, а виймання гідромеханічної системи значно ускладнювалося. Також існувала низка незначних конструктивних недоліків, зокрема похилі вікна кабіни машиніста, які не дозволяли в повному обсязі слідкувати за рухом локомотива.

У зв'язку зі завантаженням Луганського тепловозобудівного заводу випуском магістральних тепловозів ТЕ3, креслення ТГМ2 були передані на Людинівський тепловозобудівний завод. Через зазначені вище конструкційні недоліки, Людинівський завод випустив лише 3 локомотиви: 1958 — ТГМ2-003, 1959 — ТГМ2-004 і ТГМ2-005. У порівнянні з Луганськими, Людинівські ТГМ2 мали незначні зміни в конструкції.

1959 Людинівський завод почав будувати тепловози ТГМ3, які були створені кардинальною зміною конструкції тепловозів ТГМ2.

ТГМ2 мав капотний кузов з розташованою посередині кабіною. Екіпажна частина складалася з двох двовісних візків з індивідуальним ресорним підвішуванням.

На локомотиві був встановлений V-подібний чотиритактний дванадцятициліндровий дизельний двигун М750 з турбонаддувом і безпосереднім впорскуванням палива. Маючи діаметр поршнів 180 мм і хід поршня 200 мм, двигун при частоті обертання 1400 о./хв розвивав потужність в 750 к.с. Крутний момент від дизеля передавався гідромеханічною передачею, далі через кардани на осьові редуктори, а від них на рушійні колісні пари.

• Раков В. А. Тепловозы серий ТГМ2, ТГМ3 и их разновидности // Локомотивы отечественных железных дорог 1956 - 1975. — 2-е, переработанное и дополненное. — М. : Транспорт, 1999. — С. 360 - 361. — ISBN 5-277-00821-7.(рос.)
• Тепловоз ТГМ2 // Луганские тепловозы 1956—2006 / Сотрудники Центрального конструкторского бюро ОАО ХК «Лугансктепловоз». — Луганск, 2006. — С. 480—484. — 1000 прим.(рос.)