Єлеопомазання![]() Маслосвя́ття, собо́рування[1], маслосвя́чення, маслособорува́ння, оливопома́зання, єлеосвя́чення[2], останнє помаза́ння[3] — одне з християнських таїнств, яке здійснюють сім священників (собор[4]) або один, над важко хворою людиною з читанням певних молитов і помазанням освяченим маслом (єлеєм) лоба, щік, губ, грудей і рук[5]. Психологічна роль обряду доволі негативна: хвора людина під його впливом може припинити боротьбу за життя, пройнятися думкою про неминучість смерті, втратити надію на одужання[3]. ОсобливостіСимволізує зцілення тіла і душі людини. Згідно з ученням православної церкви маслосвяття нібито зцілює духовні й тілесні хвороби, які є наслідком гріхів. Здійснюють його над особами, старшими 7 років. Католицизм заперечує лікувальну роль маслосвяття, вважаючи його одним із останніх обрядів переходу людини у «вічне життя». Таїнство маслосвяття в православній церкві спочатку здійснювали сім священиків. Вони запалювали свічки, читали сім молитов про одужання хворого, сім послань апостолів, сім віршів з Євангелія, потім сім разів мастили єлеєм хворого. Коли обряд здійснює один священик, то всеодно ситає сім прохань за хворого, сім молитов.[6] ІсторіяПомазання хворих було звичайною практикою в багатьох цивілізаціях, в тому числі серед стародавніх греків і ранніх єврейських громад. Про використання олії з лікувальною метою згадується в працях Гіппократа.[7][8] В католицькій церкві єлеопомазання називають як «Помазання хворих» (лат. Unctio Infirmorum). Згідно з кодексом канонічного права, ст. 998
Єлеопомазання хворих зберігається в лютеранських церквах з часів Реформації[9]. Хоча згадане таїнство не вважається рівноцінним хрещенню, сповіді і Євхаристії, однак значущість залишається на тому рівні, що і конфірмація, рукоположення й вінчання. Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia