Михайло Олелькович
Михайло Олелькович (1420 — 30 серпня 1481) — князь слуцький (1455—1481), копильський (1443—1481), новгородський намісник (1470—1471), молодший син київського князя Олелька Володимировича і Анастасії Василівної Московської, правнук Ольгерда Гедиміновича. ЖиттєписВ 1443 р. Олелько Володимирович став князем київським і посадив своїх синів Семена та Михайла княжити у Слуцьку та Копилі. В 1455 р., після смерті Олелька, Семен Олелькович став княжити в Києві, а Михайло об'єднав Слуцьке і Копильське князівства. Намісник Великого Новгорода з листопада 1470 року за дорученням польського короля й великого князя литовського Казимира IV. Мав завдання зміцнити ці території на випадок нападу великого князя московського Івана III Васильовича. У березні 1471 року самовільно покинув Великий Новгород через смерть брата, мав намір посісти Київ, його підтримували кияни. Однак, великий князь розпорядився поставити у Києві намісником Мартина Гаштольда. Кілька років збирав біля себе опозицію. Його близькими союзниками були князі Федір Більський, Іван Юрійович Гольшанський, ймовірно Дмитро Костянтинович Вяземський та інші. В 1476 році разом з низкою світських та духовних ієрархів підписав лист митрополита Мисаїла до Папи Сикста IV. Весною 1480 був посередником в зближенні господаря Молдавії Штефана III та Івана III. Після призначення намісником в Києві Івана Ходкевича ще більше став ворогом короля. 1481 року спільно з князями О. Бєльським та Іваном Гольшанським у відповідь на ліквідацію удільних князівств, насамперед, Київського, організував змову з метою вбити польського короля Казимира IV та його синів. Після викриття змови в середині квітня 1481 року його було ув'язнено. Страчений у Києві (за ін. даними, у Вільні 30 серпня[3]). Від Михайла Олельковича походив рід руських князів Слуцьких. Король залишив Слуцьке князівство його вдові та сину Семенові. Сім'я та дітиДружину Михайла звали Анна, більше про неї нічого не відомо. Від неї мав сина.
ПриміткиДжерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia