Астаповський Володимир Олександрович

	Володимир Астаповський
Особисті дані
Повне ім'я	Володимир Олександрович; Астаповський
Народження	16 липня 1946
	Брянськ, РРФСР
Смерть	12 квітня 2012 (65 років)
	Москва, Росія
Поховання	Хованський цвинтар
Зріст	185 см
Вага	80 кг
Громадянство	СРСР
Позиція	воротар
Юнацькі клуби
; 1963—1964	«Динамо» (Бр); «Нефтчі» (Б)
Професіональні клуби*
Національна збірна
Звання, нагороди
Нагороди	;
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.

Володимир Олександрович Астаповський (рос. Владимир Александрович Астаповский; нар. 16 липня 1946, Брянськ, РРФСР — пом. 12 квітня 2012, Москва, Росія) — радянський футболіст, воротар, вихованець футбольний школи «Динамо» (Брянськ). Майстер спорту СРСР міжнародного класу (1976). Заслужений майстер спорту Росії (2003).

Життєпис

Закінчив Військовий інститут фізичної культури.

Розпочинав грати у футбольній школі «Динамо» (Брянськ) у тренера Йосипа Мочаніса. В середині 60-х поїхав до Баку, де навчався в морехідному училищі та виступав за команду вищевказаного училища.

Водночас Астаповський навчався і в футбольній школі бакинського «Нафтовика» у заслуженого тренера СРСР Артема Григоровича Фальяна. У 1964 році вже викликався в юнацьку збірну Азербайджану, виступав у складі «Нафтовика» у всесоюзних юнацьких змаганнях^[2].

У 1965 році призваний на флот, рік провів на морі — служив на торпедному катері. На флоті встигав займатися спортивними іграми, згодом переведений на берег. Його помітив головний тренер армійської команди СКЧФ (Севастополь), яка виступала в класі «Б», Володимир Никаноров і запросив до клубу. Незважаючи на те, що Никаноров незабаром покинув команду, Астаповський залишився, дебютувавши у 1968 році в основному складі.

У ЦСКА прийшов на початку сезону 1969. Розпочинав третім воротарем. У сезоні 1969 роки не провів жодного матчу за ЦСКА, навіть за дубль, оскільки у армійців було два досвідчених воротарі — Юрій Пшеничников та Леонід Шмуц.

За армійців дебютував 8 березня 1970 року в матчі проти донецького «Шахтаря». Основним воротарем клубу став у сезоні 1972 року^[3].

Навесні 1975 року провів, на його думку, один з найпам'ятніших матчів у кар'єрі — проти київського «Динамо» (яке через 2 тижні виграло Кубок кубків). Незважаючи на те, що ЦСКА програв з рахунком 0:3, найкращим гравцем матчу визнали Володимира Астаповського. Після цієї гри отримав виклик до олімпійської збірної СРСР, а з кінця 1975 року став основним воротарем національної збірної.

У складі олімпійської команди завоював бронзу Олімпіади 1976, а за підсумками року визнаний найкращим футболістом країни.

Останню гру за збірну провів 30 квітня 1977 проти збірної Угорщини, в якій радянські футболісти поступилися з рахунком 1:2.

У 1980 році, після приходу в ЦСКА Олег Базилевича, покинув команду.

У 1981-1982 роках грав за СКА (Хабаровськ). Однак команді особливо нічим не допоміг^[4] і незабаром завершив кар'єру.

Потім деякий час залишався поза футболом — служив у Збройних Силах, на Камчатці в званні капітана. Ремонтував техніку й грав за команду місцевого таксопарку. Потім перевівся в підмосковну Кубинку^[5].

З кінця 1980-х років на тренерській роботі. Півроку працював тренером в Мозамбіку з армійським клубом з міста Нампула. Повернувшись до Москви, пішов з армії, працював водієм, охоронцем.

Працював у ДЮСШ ЦСКА та ДЮСШ «Спартак» Москва (з 2004 року)^[6]. Три роки тренував воротарів у жіночій команді підмосковного Красноармійська. Одночасно продовжував грати в ветеранських турнірах^[7].

Останні роки багато хворів. Помер в Москві 12 квітня 2012 року. Похований на Хованському кладовищі^[8].