Станіслав Володимирович Асєєв (псевдонім Станіслав Васін, нар. 1 жовтня 1989, Донецьк, Українська РСР) — український письменник, журналіст і правозахисник, військовослужбовець Збройних сил України, член Українського ПЕН, засновник Justice Initiative Fund[4]. Автор роману «Мельхіоровий слон, або Людина, яка думала» (рос.«Мельхиоровый слон, или Человек, который думал»). Під псевдонімом Станіслав Васін працював журналістом в окупованому Донецьку.
Був викрадений 11 травня 2017 року і утримувався проросійською терористичною організацією «ДНР» до 29 грудня 2019 року[5].
Після закінчення університету поїхав до Франції, щоб вступити до лав Французького іноземного легіону. Повернувшись в Україну, змінив багато професій: працював вантажником, стажистом у банку, копачем могил, оператором у поштовій компанії, продавцем-консультантом побутової техніки тощо.
Війна на сході України
Як журналіст співпрацював із газетою «Дзеркало тижня»[9], журналом «Український тиждень»[10] та «Радіо Свобода»[11] під псевдонімом Станіслав Васін. За словами однокурсника Станіслава, колишнього Народного депутата Єгора Фірсова, С. Асєєв вважав своїм журналістським обов'язком залишатися в Донецьку і об'єктивно описувати події, що відбуваються[11]: «Не всі можуть знати, що відбувається на території окупованого Донбасу, не всі можуть описувати ту ситуацію, яка там відбувається. А Стас міг і описував».
Полон
Востаннє виходив на зв'язок з колегами 2 червня 2017 року.[12] Його місцезнаходження не було відоме, в квартирі був обшук, на дзвінки Станіслав не відповідав. Через півтора місяці, 16 липня 2017 року бойовики повідомили, що блогер затриманий за звинуваченням у «шпигунстві»[13]. Повідомляється з посиланням на екс-нардепа Єгора Фірсова, що «мамі Стаса дали письмове підтвердження. … Мати Асєєва змогла з ним побачитися. … Стас тримається добре, розуміє, що на справедливий суд сподіватися не варто. Його єдина надія — це обмін полонених».
ЗМІ повідомили про протестне голодування Станіслава, яке він розпочав з 1 липня 2018 року.[18]
22 жовтня 2019 року бойовики заявили про «засудження» Станіслава так званою «прокуратурою ДНР» до 15 років ув'язнення[19].
29 грудня 2019 року був визволений з полону в рамках обміну «76 на 127». Разом з ним було визволено журналіста Радіо Свобода Олега Галазюка (псевдонім Мирослав Тямущий).[20][21][22]
Після звільнення з полону у в'язниці «Ізоляція» в 2019 році Станіслав жодного разу не бував на Донеччині аж до початку повномасштабної війни.
У мене була велика психологічна проблема: я боявся Донбасу й мені чомусь здавалось, що тільки-но я приїду у Донецьку область, як мене знову заарештують і кудись кинуть.[23]
Після визволення Станіслав почав займаєтися питаннями прав бранців нелегальних тюрем в Росії та на окупованих територіях. 29 січня 2020 року Асєєв виступив із промовою у Раді Європи, де він попросив країни-учасники Ради натиснути на Росію задля звільнення полонених[24].
14 лютого 2020 року Станіслав Асєєв зустрівся із групою американських сенаторів в офісі Радіо Свобода у Празі і обговорив питання звільнення решти ув'язнених на окупованому Донбасі[25].
Станіслав Асєєв та розслідувач Bellingcat Христо Грозєв, 2021.
Через півтора роки після звільнення з полону Асєєв дізнався, що головний комендант тюрми Ізоляція Денис Куликовський, він же Палич, вільно мешкає у Києві. Разом із Христо Грозєвим і полковником українських спецслужб у відставці Романом Червінським Асєєв провів розслідування, яке призвело до встановлення адреси Палича в Києві та його арешту СБУ.[28]
3 січня 2024 року київський суд присудив Паличу-Куликовському 15 років позбавлення волі.[29]
Російське повномасштабне вторгнення
Асєєв на фронті
У перші місяці повномасштабної війни з Росією Асєєв активно працював над промоцією Justice Initiative Fund — фонду, що займається пошуком та ідентифікацією російських військових, які вчиняли злочини. Коли ж Станіслав упевнився, що робота фонду налагоджена, вирішив добровільно мобілізуватись і вступив до лав 109-ї окремої бригади територіальної оборони[30]. Виявилось, що на 95 % його підрозділ складається із шахтарів, і що Станіслав там єдиний не представляє цю професію.[23]
2 липня 2024 Станіслав повідомив, що знову отримав поранення на фронті. Він отримав осколкове поранення в шию, грудну клітку та вухо. Життєво важливі органи уламки не зачепили.[32]
Табір смерті Седная
Асєєв на території табору Седная, Сирія
Станіслав Асєєв став першим українським журналістом, який опублікував репортаж із табору смерті Седная у Сирії. Він прибув до Дамаску у супроводі співробітників Головного Управління Розвідки, які займалися евакуацією українських громадян із Сирії. Після чого Асєєв вирушив до в'язниці Седная і зробив звідти фоторепортаж, ставши першим українцем, який розповів про жахіття в'язниці за часів Башара Ассада в національних ЗМІ.[33][34]
Літературна творчість
Головним прозовим твором є автобіографічний роман «Мельхіоровий слон, або Людина, яка думала».
Асєєв під час презентації своїх книг у Єльському Університеті разом з Тімоті Снайдером, 2023.
Роман надрукований у № 1—6 за 2015 рік московського журналу «Юность» та вийшов окремою книжкою у київському видавництві «Каяла» у 2016 році. У романі розповідається про історію життя автора в реаліях українського політичного та духовного середовища. Багато уваги приділяється війні на Донбасі крізь призму філософських оцінок і висновків автора. За словами головного редактора журналу «Юність» Валерія Дударєва: «Його погляд на світ не журналістський, не письменницький — він юний філософ. На сторінках роману Станіслав вивертає себе навиворіт, показує світ маленького міста, війни, що розірвала країну навпіл».[35]
Твори
Російськомовні
Шестой день: сб. поэм, рассказов и стихов / Станислав Владимирович Асеев. — Донецк: Норд-Пресс, 2011. — 207 с. — ISBN 978-966-380-480-4[36]
Андерхилльские ведьмы: драма: в 2 ч. Проза / Станислав Владимирович Асеев. — Донецк: Донбасс, 2011. — 228 с. — ISBN 978-617-638-065-8[36]
Мельхиоровый слон, или Человек, который думал: Роман-автобиография / С. Асеев // Юность. — 2015. — № 1—6.
(передрук) Мельхиоровый слон, или Человек, который думал: роман-автобиография / Станислав Асеев. — Киев : Каяла, 2016. — 267 с. — ISBN 978-617-7390-05-2[36]
В ізоляції / Станіслав Асєєв, тексти, фото; передм. Мар'яни Драч, Сергія Рахманіна, Дмитра Крапивенка; ілюстр. Сергія Захарова // К.: Люта справа, 2018. — 208 с. — ISBN 978-617-7420-18-6 (прим.: присутні кілька українськомовних статей)[37]
У травні 2023 року отримав в американському місті Чикаго премію за мужність імені Діанни Ортіс. Цю нагороду присуджує Heartland Alliance – організація, яка працює у сфері захисту прав людини у всьому світі.[43]
