Бирлівка (Золотоніський район)
Би́рлівка — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Шрамківської сільської громади. Населення — 1 730 чоловік (на 2009 рік). Розташоване за 23 км від селища Драбів. ГеографіяСелом протікає річка Боярка. ІсторіяПерша згадка про село належить до 17 століття. Назва села походить від першого поселенця і власника. У 1700 році капустянський козак Яким Бирло заснував хутір Бирлівський, заселив його людьми, а в 1715 році продав цей хутір генеральному бунчужному Якову Лизогубу за «цену таляров сто волов шесть». У 1737 році у селі була Михайлівська церква.[4],а після 1799 Троїцька[5][6] За описом 1787 року у селі було 223 душі, земля у володінні різних «казених людей», козаків і ротмістра Василя Лизогуба.[7] Село є на мапі 1787 року[8] Виписка з книги «Шляхи, що примикають до Києва, і лінії північній частині області» В. В. Морачевського, Б. Г, Карпова та І. М. Малишевої (Розділ IX): « Наконец к ю.-ю.-з. отсюда, вер. в 8, при речке Боярке находится село Бырловка, имеющее свыше 8 тысяч жителей, церковь и около 40 ветр. мельниц. При селе Бырловке находится имение В. М. Благомыслова, площадью около 1,5 тыс. десятин. Полевое хозяйство ведется при четырехпольном севообороте. В хозяйстве разводятся лошади рабочего и упряжного сортов. Крупный рогатый скот — помесь голландского с симментальским. При имении с 1875 года существует винокуренный завод, выкуривающий спирта на 6,5 тыс. рублей.» 20 століттяУ 1905—1907 роках відбувся погром у маєтку, що належав купцю Василю Матвійовичу Благомислову, жителю Києва. У 1923—1929 роках село було центром Бирлівського району. Під час Голодомору 1932—1933 років, тільки за офіційними даними, від голоду померло 985 мешканців села.[9] В 1937—1938 роках проводилися репресії проти працівників місцевого колгоспу імені Чубаря. З того часу починається занепад села, люди переселяються до інших сіл, зокрема до Шрамківки і Драбова. Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного керівництвом УРСР і СРСР у 1932—1933 та 1946–1947 роках. За мужність і героїзм, проявлені в роки радянсько-німецької війни, орденами й медалями Союзу РСР нагороджено 136 чоловік. Загинули 265 осіб. На їх честь споруджено обеліск Слави. Станом на 1972 рік в Бирлівці проживало 2 609 чоловік, тут містилася центральна садиба колгоспу «Перше травня», який обробляв 4,1 тисяч га землі, у тому числі 3,8 тисяч га орної. Основним напрямом господарства було землеробство та м'ясо-молочне тваринництво. В селі працювали середня та восьмирічна школи, де навчалося 560 учнів, лікарня, аптека, 3 дитячих ясел, будинок культури на 100 місць, 3 бібліотеки з книжковим фондом 20 тисяч примірників, відділення зв'язку, ощадна каса. НаселенняЗгідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2180 осіб, з яких 998 чоловіків та 1182 жінки[10]. За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1742 особи[11]. МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[12]:
Уродженці
Див. такожПримітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
