Ковалівка (Золотоніський район)
Ковалі́вка— село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Шрамківської сільської громади. Населення — 592 особи (на 2009 рік). Село розташоване на річці Чумгак за 35 км від селища Драбів, на відстані 4-х км від двох залізничних станцій — Кононівка та Богданівка. Площа села — 539 га. ІсторіяІсторія походження назви села відома з народних переказів та спогадів старожилів, а також архівних матеріалів яготинського князя Рєпніна. У період монгольського панування (13-14 ст), люди втікаючи від ворогів, поселялись на берегах річок Ворскли, Сули і невеликої тихої річечки Чумгак, що нині протікає біля Ковалівки. Перші поселення з'явилися десь у 30-ті роки XV століття. Тепер цей куточок села називається Жабокрюківкою. Через декілька років сюди прийшли два брати, обидва ковалі, які майстерно володіли своїм ремеслом. Звідси і пішла назва населеного пункту. За іншою версією назва села походить від прізвища козака Григорія Коваля[3]. ------------------------------- Виписка з книги "Шляхи, що примикають до Києва, і лінії північній частині області" В. В. Морачевського, Б. Г, Карпова та І. М. Малишевої (Розділ IX): "К юго-западу от станции, в версте, при речке Чугмаке лежит волостное село Ковалевка, имеющее около 1700 жителей; при селе работает небольшой пивоваренный завод Иваненка с 1869 года." ------------------------------------ У першій половині XIX ст. село Ковалівка разом з проживаючими там християнами належало Олексію Васильовичу Капністу, приятелю Волховських з Мойсівки, Якова де Бальмена з Линовиці і Закревських з Березової Рудки - місцевих дворянських родин краю, які підтримували стосунки, не раз збиралися на спільних балах і розвагах, зокрема у маєтку в Мойсівці де з ними познайомився Тарас Шевченко. У час революційних подій 1905–1907 років тут мали місце селянські виступи проти поміщика. В травні-червні 1918 року діяв більшовицький партизанський загін, що вів диверсійну діяльність проти Української Держави. В 1920-х роках поблизу села виник хутір Чапаївка, названий на честь Василя Чапаєва, у 1990-х рр. зниклий, будинки розібрані, а землі розорені, включаючи з могилами деяких жителів хутора (напр. Івана Яковича Корнієнка, сина Якова Потаповича Корнієнка), а також німецьких солдат, які були там поховані. В 1935-1947 рр. село було адміністративним центром Ковалівського району. Репресії, розкуркулення, колективізація, голодомори 1920-1930хСеред розкуркулених родин - родина Рябоволів. Загинуло багато жителів села. В сусідніх селах траплялися випадки канібалізму. Німецько-радянська війнаПід час відступу Червоної Армії у 1941 році в окрузі було вбито і полонено багато радянських вояків. Були спроби опору наступаючим окупантам у деяких селах округи, у відповідь загарбники без жалю стріляли старих, жінок і дітей. Разом з тим спогади очевидців фіксують випадки людяного ставлення простих німецьких солдат до місцевого мирного населення. 372 уродженці села брали участь у німецько-радянська війні у складі Червоної Армії, з них 89 нагороджені орденами й медалями, 134 — загинули в боях. Їх пам'ять увічнено обеліском Слави. На могилі червоних козаків, що загинули під час відвоювання села від загарбників з заходу, споруджено пам'ятник. Повоєнна відбудова країни1962 року відкрито пам'ятник Т. Г. Шевченку. Станом на 1972 рік в селі проживало 1 180 чоловік, на території села містилася центральна садиба колгоспу імені С. М. Кірова, за яким було закріплено 1,8 тисяч га сільсьногосподарських угідь, у тому числі 1,7 тисяч га орної землі. Колгосп вирощував зернові й технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. За радянських часів в селі працювали середня школа, де навчалося 315 учнів, будинок культури на 400 місць, 2 бібліотеки з фондом 16 тисяч книг, дитячі ясла, медамбулаторія, фельдшерсько-акушерський пункт, ветеринарний пункт, відділення зв'язку, ощадна каса, три магазини. СучасністьГосподарську діяльність на території села здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерносервіс», шість селянських господарств-одноосібників. У селі функціонують: середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, Будинок культури, сільська бібліотека, відділення Ощадбанку, поштове відділення, 3 магазини, з яких один магазин-кафе, два магазини змішаного типу, а також орган місцевої влади — сільська рада. Село газифіковане. Громада селаВідомі люди, які народилися, жили чи працювали у селі:
ДжерелаДжерела
Книги
Сторінки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
