Свічківка (Золотоніський район)
Сві́чківка — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Шрамківської сільської громади. Розташоване на річці Чумгак за 12 км від селища Драбів та за 12 км від залізничної станції Драбове-Барятинське. Населення — 453 чоловіка (на 2009 рік). ІсторіяСело виникло наприкінці XVII століття. Син колишнього Лубенського полковника Леонтія Свічки — Василь Леонтійович у 1706 році викупив «землі понад річкою Чумгак». Його син Іван Васильович розширив володіння захопленням прилеглих земель. Точна дата заснування поселення невідома. Але в «Щоденних записах» Якова Марковича, володаря маєтностей в сусідньому селі Перервинці, було зроблено запис 18 серпня 1731 року:
Іван Свічка помер бездітним, і Свічківська маєтність перейшла двом його сестрам: Катерині, яка була одружена з М. І. Юркевичем, та Домнікії, яка була одружена з І. А. Олександровичем. Обидва ці поміщики мали тут свої приїжджі двори-садиби. В «Описах Київського намісництва» за 1781 рік Свічківка записана «слободою». На початку XIX століття Олександровичі назавжди оселилися в своєму маєтку, а замість Юркевичів володарем другої частини Свічківки став ротмістр Піщанський. Село Свічківка є на мапі 1816 року.[3] 1803 року коштом поміщика В. І. Олександровича збудовано Миколаївську[4][5] цегляну церкву. Завдяки відставному полковнику І. І. Фабріціусу, якого вибрали церковним старостою, парафіяни зібрали на будівництво нової церкви близько 8 000 карбованців. Пізніше, завдяки тому, що І. І. Фабріціус з 1886 року по 1889 рік був головою Пирятинської земської управи, останнє виділило ще 4 000 карбованців позички на будівництво Свічківської церкви. П'ятиглава церква, з дзвіницею і сторожкою, освячена 18 травня 1887 року. Радянський періодПід час примусової колективізації у 1928 році було створено перший колгосп «Червоний сніп». Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1932-1933 та 1946-1947 роках. В період Радянсько-німецької війни 243 жителі села воювали на фронтах, з них 115 нагороджено бойовими орденами й медалями. На увічнення пам'яті 159 односельців, які загинули в роки війни, споруджено пам'ятник. Станом на 1972 рік у селі мешкало 842 особи, тут була розміщена центральна садиба колгоспу ім. Фрунзе, за яким було закріплено 2,9 тисяч га землі, в тому числі 2,6 тисячі га орної. Напрям господарства був зерно-буряковий з розвинутим м'ясо-молочним тваринництвом. На той час в селі працювали середня школа, де навчалося 273 учні, клуб на 150 місць, 2 бібліотеки з книжковим фондом 14 тисяч примірників, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла, побутовий комбінат, філія зв'язну, ощадна каса, 4 магазини. СучасністьПісля реформування АПК на розпайованих землях створено сільськогосподарське підприємство агрофірму ТОВ «Баришівська зернова компанія, інвестором якої є американська компанія «Харвест». Працюють також два фермерські господарства. З об'єктів соціальної сфери працює навчально-виховний комплекс загальноосвітньої школи I—III ступенів, дошкільний заклад, сільський клуб, 2 фельдшерсько-акушерські пункти, бібліотека, 4 магазини приватних підприємців, поштове відділення, філія «Ощадбанку». У 2006 році село було газифіковано на кошти жителів. Відомі людиНа хуторі Кохнівка[6][7] (нині в складі села) народився Григорій Костянтинович Ходоровський (1853—1927) — український піаніст, композитор і педагог. ДжерелаПосилання
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
