Блокада окупованої Автономної Республіки Крим
Блокада тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим та міста Севастополя — мирна громадська акція, ініційована Мустафою Джемілєвим, Рефатом Чубаровим, кримськотатарськими активістами та українськими активістами з організацій «Правий сектор» та «Цивільний Корпус Азов», з блокування постачання товарів в тимчасово окуповані Росією Крим та Севастополь. Акція почалась 20 вересня 2015 року в Херсонській області на адміністративному кордоні Херсонської області та Криму.[2][3] 17 січня 2016, з початком дії постанови Уряду України про обмеження постачань товарів до окупованого Криму та з нього акція була переведена у формат спостереження.[4] Акція полягала в блокуванні транспортних перевезень та електропостачання в окупований Крим. Громадяни та легкі приватні автівки пропускалися без перешкод. Кінцева заявлена мета блокади — деокупація Криму і відновлення територіальної цілісності України.[5] Фізичну охорону учасників акції забезпечували активісти «Правого сектору» (до 8 грудня 2015), бійці полку «Азов» та ДУК. Правова базаПравовою базою акції є постанова Верховної ради, якою Крим визнається тимчасово окупованою територією, а Росія — окупантом, що несе відповідальність за порушення прав і свобод українських громадян на території Криму.[6] Акція також ґрунтується на положеннях міжнародного права, що визначають відповідальність окупаційної влади за соціальне забезпечення місцевого населення. Так, стаття 55 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни визначає:
Додатковим аспектом введення блокади є численні факти знищення в Росії та окупованому Криму «санкційних продуктів». Підготовка блокадиБлокада була анонсована Рефатом Чубаровим та Мустафою Джемілєвим 18 вересня 2015. До початку блокади з Херсонської області на півострів щодня в'їжджали 400—500 вантажівок, які ввозили в Крим близько 6 тис. тонн продовольства на день.[9] Наступним етапом блокади, за словами Рефата Чубарова, може бути припинення в жовтні постачання електроенергії.[10] Організаційне керівництво акцією здійснює Координаційний штаб на чолі з бізнесменом та власником телекомпанії ATR Лемуром Іслямовим. Перше засідання штабу відбулось 21 вересня[11]. БлокадаТранспортна блокада Акція почалась о 12:00 20 вересня 2015 року в селі Чонгар Херсонської області на адміністративному кордоні з окупованою Автономною Республікою Крим. В акції беруть участь кримськотатарські активісти та місцевий осередок Правого Сектора. Представники Правого Сектора почали зведення укріплень[12]. Порядок забезпечує міліція УМВС України в Херсонській області[13] та бійці батальйону особливого призначення «Херсон». На момент початку акції неподалік Чонгару скупчилась черга з вантажівок завдовжки близько 3 км. До вечора також були заблоковані траси через Каланчак[14] та Чаплинку[15], де утворились черги понад 2 кілометри. В результаті були заблоковані всі три транспортні коридори між Україною та тимчасово окупованою Кримською Автономною Республікою. 21 вересня блокада на кримському напрямку тривала[16]. Для виявлення тіньових «схем» постачання продуктів були створені оперативно-слідчі групи. Активну підтримку протестувальникам надають співробітники УМВС. 22 вересня мирна акція з блокування Криму тривала. На підтримку активістам почали прибувати ветерани АТО. Більша частина вантажівок покинула пункти контролю. Жодних зіткнень між активістами та водіями, що намагались проїхати до Криму, не виявлено[17]. 23 вересня на тимчасових контрольно-пропускних пунктах «Чаплинка» і «Каланчак» зводяться додаткові рубежі оборони, для уникнення провокацій планується відведення протестантів на 10 і 7 км вглиб материка відповідно[18]. За словами Андрія Сенченка кримські заводи експортують продукцію в обхід санкцій залізничним шляхом[19]. Станом на 26 вересня заблоковані всі 3 пропускні пункти. На кордоні з Кримом не лишилося жодної вантажівки. 30 вересня 2015 року біля російського КПП учасниками акції було розгорнутий величезний прапор України. Розміри прапору — 26 на 10 м.[20] 1 жовтня 2015 року активістами було знято відео, в якому пояснювали мету блокади. Відео адресоване в першу чергу росіянам. В ньому вимагається: звільнити політичних в'язнів у Росії — Надію Савченко, Олега Сенцова та інших; допустити кримських активістів додому; припинити переслідувати кримськотатарських та українських активістів у Криму; дозволити українським та західним ЗМІ висвітлювати ситуацію у Криму[21]. Також до акції приєдналися активісти організації «Цивільний Корпус» полку «Азов».[22] 4 жовтня намагався прорватися до Криму водій Porsche, який відмовився від огляду багажника. Його та його пасажирку в стані наркотичного сп'яніння затримано. Хуліганом виявився Андрій Лєбєдєв (дані він змінював), який, скоріш за все, у 2013 р. був прокурором Сімферополя та в тому ж році мав ДТП з летальним випадком, за що отримав строк умовно[23]. 7 жовтня Мустафа Джемілєв повідомив, що баржі із Скадовська постачають продукти до Криму[24]. Увечері того ж дня через штормовий вітер було призупинено поромну переправу через Керченську протоку[25]. В результаті блокади пасажиропотік між окупованим Кримом та Україною скоротився на середину жовтня в 2 рази[26]. 12 листопада активісти заявили про готовність відімкнути Крим від постачання електроенергії.[27] 1 грудня ватажок окупантів Криму Аксьонов заявив про введення санкцій проти Туреччини, а саме всі інвестиційні контракти будуть розірвані, а ввезення турецької продукції на територію Республіки Крим буде заборонене[28]. Після початку енергетичної блокади на блок-постах не пропускають генератори до Криму. Автомобілі із генераторами відправляють назад в Україну. 31 грудня Лєнур Іслямов заявив, що активісти громадянської блокади прибирають свої пости, оскільки Кабміном була введена заборона на постачання товарів та послуг у Крим.[29] Блокада електропостачання6 жовтня виявилась пошкодженою одна з опор ЛЕП, що постачає електрику в Крим. Спроба відновлення опори була заблокована активістами[30]. Окрім цього в цей день активістами «Цивільного Корпусу» полку «Азов» було затримано двох осіб проросійських поглядів, один з яких, Стеценко Ростислав Вальдемарович, виявився прапорщиком МНС України[31]. 12 жовтня була відімкнена перша з чотирьох ЛЕП, на якій була пошкоджена опора[32], що ознаменувало початок енергетичної блокади Криму[33]. Через неможливість ремонту опори[34][недоступне посилання], було відключено ЛЕП Мелітополь-Джанкой. Одночасно в «Укренерго» повідомили, що хоч в Крим і подається електроенергія, але в значно меншому обсязі — лише 650 МВт, що на 200 МВт нижче середньої потреби[35]. Електроенергія подається через 2 із 4 наявних ЛЕП[36]. При цьому міністр енергетики Володимир Демчишин заявив, що енергетичної блокади Криму немає[32], а учасник блокади Криму активіст «Автомайдан Київ» Сергій Строй — що енергетична блокада розпочалася[37] За словами Сергія Строя, 11 жовтня в Ялті та Алупці напруга впала до 200 вольтів. Про енергетичну блокаду заявляв і заступник голови штабу громадянської ініціативи блокади Криму Ізет Гданов[33]. В ніч на 20 жовтня на лінії Мелітополь-Джанкой біля Чонгара невідомими особами були пошкоджені дві опори ЛЕП, які подають електрику на півострів. Опори були підірвані мінометними мінами 82-го калібру. Ще дві опори теж були заміновані, але міни не спрацювали[38]. В ніч на 22 листопада невідомим особами були повторно підірвані опори електромереж. Цього разу було відімкнено усі 4 ЛЕП, які йдуть до Криму, що викликало повне відімкнення Криму від електропостачання[39]. Окупаційна влада ввела на півострові надзвичайний стан та графіки подачі електроенергії та води. Були введені резервні джерела електропостачання, які, однак, не покривають усі потреби[40][41][42]. Біля зруйнованих опор відбувся конфлікт спецпідрозділів України з організаторами блокади, після якого активісти провели акцію біля будинку Адміністрації Президента у Києві. Влада мотивувала конфлікт необхідністю здійснення заземлення пошкоджених вибухами ЛЕП. Не зважаючи на нестаток електроенергії, у Криму підсвічують зовнішню рекламу з президентом РФ[43][44]. Зранку 25 листопада в Севастополі не працює мобільний зв'язок[45][46][47]. 25 листопада у Севастополі через перевантаження згоріли дві трансформаторні підстанції[48][49][50]. Окупаційна влада закликає не вмикати електроприлади одразу після подачі електроживлення, а почекати кілька хвилин[48]. 26—27 листопада у ЗМІ заявилися повідомлення про випадки мародерства майна базових станцій стільникового зв'язку у Севастополі[51][52]. 28 листопада окупаційна влада відправила частину підприємств, які не виробляють товари першої необхідності, на тижневі «канікули» (з 30 листопада по 7 грудня). Таке рішення було прийнято з метою економії електроенергії на півострові[53][54]. 28 листопада глава «Укренерго» Всеволод Ковальчук у фейсбуку повідомив, що є попередня домовленість із штабом блокади Криму щодо ремонту лінії «Каховська-Титан».[55] У 296 населених пунктах Криму обмежена подача електроенергії.[56] Супермаркет «Ашан» розпродав за низькою ціною товари і закрився, тролейбуси зупинені, навіть у лікарнях генератори включаються лише під час операцій, палати не освітлюються[57]. У Сімферополі жителі перекрили дорогу, вимагаючи підключення електроенергії (у них 2 доби не було електричного струму), в той самий час МНС Росії заявило, що в Криму не залишилося жодного повністю знеструмленого населеного пункту.[58] 30 листопада Міністерство надзвичайних ситуацій Росії передало великі пересувні телевізори до Криму. Комплекси являють собою великі телевізори з гучномовцями і встановлені на вантажних автомобілях[59][60]. 2 грудня Путін особисто увімкнув першу лінію на 200 МВт, а подію демонстрували у Криму на великих екранах з агітаційною метою. Попри пропагандистські заяви, цей потік не вплинув на стан у Криму. Фактично, електроенергії з Росії вистачає максимум на Керч та Феодосію. І то з перебоями.[61][62][63] Але вже 5 грудня потужність було зменшено через аварію до 89 МВт. Лінія не витримала навантаження і перегрілася[64]. 8 грудня, за згодою учасників акції протесту, роботу однієї з повітряних ліній (ПЛ 220 кВ Каховська — Титан), що забезпечують електропостачання Криму, було відновлено. Передавана потужність складає 120 МВт, встановлене граничне навантаження — 200 МВт[65]. 9 грудня на Кримській ділянці ПЛ 220 кВ Каховська — Титан сталася аварія, через що передавану потужність було знижено до 20 МВт. Українські споживачі, підключені до цієї ПЛ, отримують електроенергію в повному обсязі[66]. 10 грудня аварію на ПЛ 220 кВ Каховська — Титан було усунуто. Передавана по цій ПЛ потужність, станом на 10 грудня, складає 180 МВт[67]. 15 грудня було увімкнено другу лінію енергомосту. Електроенергії стало вистачати на запуск тролейбусів у Сімферополі та Севастополі, але в Ялті через брак потужності тролейбуси не ходять. 20 грудня було частково знеструмлено 9 районів Криму для планового дводенного ремонту ЛЕП. Фактично, енергетична блокада частково продовжується. Наявних потужностей не вистачає[68]. 30 грудня через падіння ЛЕП було припинено електропостачання з України. Аварія сталася за 20 км від Каховки.[69] Причини падіння електроопори встановлюються[70]. 1 січня 2016 року завершилась дія раніше підписаного контракту про постачання електрики з України до Криму. Цього ж дня була відремонтована опора, але електроенергію так і не подали[71]. Замість цього Україна запропонувала новий контракт, в якому, згідно з положеннями міжнародного права, зазначено, що Крим є тимчасово окупованою Росією територією України. У відповідь Росія провела «новорічне телефонне опитування» кримчан, чи пристають вони на пропозицію України, після якого відмовилась від підписання такого контракту. За результатами «опитування» близько 90 % кримчан готові сидіти без електроенергії, але в Росії. Інтернет заполонили жарти на цю тему[72] один з них: Жителі Криму погодились жити без світла. Лише початок року. У середині року росіяни погодяться жити без грошей, а до кінця року в таборах. Пізніше проукраїнські блогери провели своє опитування кримчан. За їхніми оцінками більш ніж половина кримчан (58 %) підтримують підписання Росією контракту на постачання електроенергії з України. Причому у контракті має бути вказано, що Крим — частина України. І тільки 32 % опитаних погодилися терпіти відключення і відсутність світла.[73] Як це, так і пропутінське опитування ніякої юридичної сили не має. Станом на 3 січня Криму недостатньо електроенергії. При потребі до 1350 МВт, він має максимум 931 МВт, з яких виробляється у Криму 513 МВт і ще отримує 417 МВт із Кубані. Тобто віялові відключення будуть постійними аж до літа[74]. 5 січня сталася аварія в Керчі. Дві газотурбінні електростанції потужністю 22,5 МВт вийшли з ладу. Крім того, перестав працювати теплопункт, що подавав тепло до багатоповерхових будинків[75]. 10 січня 2016 року «віцепрем'єр» окупованого Криму Є. Бавикіна заявила, що через енергоблокаду Крим втратив 12 мільйонів доларів. Зокрема збитки промислових підприємств склали 900 млн рублів, збитки оборонно-промислового комплексу Криму оцінили в 190 мільйонів рублів[76]. В липні 2017 Росія здійснила спробу таємного завезення до Криму німецьких турбогенераторів виробництва компанії Siemens. Ця спроба була виявлена і призвела до погіршення стосунків Росії з компанією Siemens та Німеччиною у цілому[77]. Морська блокада1 грудня 2015 Ленур Іслямов оголосив про наступний етап блокади — морський.[78] Але з невідомих причин вона так і не почалась. Переведення в режим спостереження16 грудня 2015 Уряд України затвердив постанову про обмеження постачання окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію. Ця постанова визначала наступне:
17 січня 2016 Постанова набрала чинності, що дозволило змінити формат акції з блокування Криму на режим спостереження за дотриманням положень Постанови. Реакція в УкраїніПідтримка акції
Критика акціїГолова Одеської ОДА Міхеіл Саакашвілі засудив формат проведення блокади Криму. На його думку, блокаду Криму слід було проводити на офіційному рівні, а не силами громадських організацій та активістів: «Такі речі повинні здійснювати офіційні державні формування, а не частина суспільства зі зброєю. Звичайно ж, було й таке, коли вони рятували ситуацію».[84] На 28 жовтня 2015 року було заплановано акцію проти блокади Криму. Її організовував таксист з Генічеська Зіновій Нижник. За його словами, вони незадоволені тим, що їхні машини на в'їзді в Крим перевіряють. Акцію було скасовано нібито через погрози з боку активістів «Правого сектора».[85] У свою чергу, Нижника звинувачують у співпраці з колишнім головою Генічеської РДА. Реакція в Росії
Див. також
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
