Білокінь Надія Аврамівна

Білокінь Надія Аврамівна
Білокінь Надія Аврамівна
Народження	8 (20) вересня 1893 ; Петриківка, Новомосковський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Смерть	5 лютого 1981 (87 років)
	Радсело, Петриківський район, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія; УНР; СРСР
Жанр	петриківський розпис
Діяльність	художниця
Член	Спілка радянських художників України (1962)

Наді́я Авра́мівна Білокі́нь (нар. 20 вересня 1893, Петриківка — 5 лютого 1981, Радсело) — українська майстриня народно-декоративного розпису, класик петриківського живопису; членкиня Спілки радянських художників України з 1962 року^[1]. Майстриня народного мистецтва УРСР з 1936 року.

Біографія

Народилася 8 [20] вересня 1893(18930920) в селі Петриківці (нині селище міського типу Дніпровського району Дніпропетровської області, Україна) у бідній багатодітній селянській сім'ї. Освіти ніякої не здобула. Малювати почала з 12 років, а з 14 років вже заробляла малюванням: продавала свої малюнки на базарі та розмальовувала хати на замовлення^[1].

У 1920 році познайомилася із місцевим учителем малювання Олександром Стативою, який забезпечував художницю фарбами і аркушами для малювання, робив замовлення на малюнки. 1929 року вступила до колгоспу, робота в якому майже не лишала часу на творчість. 1935 року, разом з іншими майтсрами, була направлена до Києва для підготовки виставки народної творчості. За час перебування у столиці намалювала сотні різноманітних квітів і багато жанрових композицій, які експонувалися на Першій республіканській виставці народної творчості в Києві, а пізніше у Москві, на Декаді українського мистецтва в 1936 році. Роботи художниці мали великий успіх, за що їй було присвоєне звання Майстра народної творчості і вона була нагороджена дипломом першого ступеня та грамотою^[1]. З 1938 року брала участь у міжнародних виставках.

Після німецько-радянської війни переїхала до села Радсела Петриківського району Дніпропетровської області^[1], де і померла 5 лютого 1981 року.

Творчість

Створювала традиційні для петриківського розпису орнаментні рослинні композиції, використовуючи квіткові мотиви цибульки, кучерявки тощо. Серед робіт:

«Дівчина в садку» (1929);
«Колодязь у садку» (1929);
«Засватана дівчина» (1931);
«Качки пливуть» (1931);
«Сільська вулиця» (1931);
«Дві молодиці» (1935);
панно «Весілля» (1936);
«Українські дівчата» (1936);
«Квіти» (1936);
«Роман та Оксана» (1961);
«Супутник» (1961);
«Червона зірочка» (1963);
«Панно з Жар — птицею» (1963);
«Весільний поїзд» (1979).

У 1961 році, для ювілейної виставки до 100-річчя від дня смерті Тараса Шевченка, виконала два панно і рушник зі зображенням поета^[2]. У 1968 році створила декоративні рушники на цигарковому папері.

Твори зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, в Дніпровському художньому музеї, Одеському художньому музеї та інших музеях.