Скицюк Олена Іванівна

Скицюк Олена Іванівна
Народження	16 січня 1950(1950-01-16) (75 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1973)
Вчитель	Бокотей Андрій Андрійович, Флінта Зеновій Петрович, Лащук Юрій Пилипович і Башло Володимир Іванович
Діяльність	художниця, педагог
Працівник	Київський експериментальний кераміко-художній завод, КАМ і Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука
Член	Спілка радянських художників України і Національна спілка майстрів народного мистецтва України
Батько	Скицюк Іван Степанович
Мати	Тимченко Марфа Ксенофонтівна
Діти	Кулик Олена Вікторівна
Нагороди	Премія імені Катерини Білокур (2011) Мистецька премія «Київ» (2011)

Олена Іванівна Скицю́к (у шлюбі — Графова; нар. 16 січня 1950, Київ) — українська художниця; член Спілки радянських художників України з 1977 року^[1] і Національної спілки майстрів народного мистецтва України^[2]. Лавреатка премії імені Катерини Білокур^[3] та Мистецької премії «Київ»^[4] (обидві за 2011 рік). Дочка художників Івана Скицюка і Марфи Тимченко^[2], мати художниці Олени Кулик.

Народилася 16 січня 1950 року у місті Києві^[1]. 1973 року закінчила Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва, де навчалася на факультеті кераміки^[5]. Її викладачами зокрема були Андрій Бокотей, Зеновій Флінта, Юрій Лащук^[1]. Дипломна робота — чайно-кавовий сервіз (керівник: Володимир Башло, оцінка — відмінно)^[6].

Протягом 1973—1974 років працювала на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі^[5] у місті Вишневому. Викладала у дитячій студії «Мозаїка» та в школі народної творчості міста Фастова^[2]. З 1994 по 2000 рік викладала у Київській дитячій академії мистецтв, а з 2000 року — у Київському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука на кафедрі монументального розпису^[5]. Живе у Києві, в будинку на вулиці Курганівській, № 3, квартира № 4^[7].

Майстриня петриківського розпису і народного декоративного живопису. Серед робіт:

• Оформлення магазину «Казка» (1979);
• «Подалі від світу» (1998);
• «Світанкова паморозь» (1999);
• «Сонячні очі» (2000).

докладніше див.: Настінні розписи магазину іграшок «Казка»

У 1979 році разом з батьками розписала стіни магазину іграшок «Казка» у Києві. На розпис стін магазину родиною було витрачено близько року. Результати цієї праці дуже високо оцінювали мистецтвознавці, розписи магазину були добре відомі кільком поколінням киян. На початку 2000-х років пропонувалося в приміщенні магазину створити музей або студію декоративного розпису. У 2002 році магазин було викуплено концерном «Європродукт» (зараз RedHead Family Corporation, власник обох Владислав Бурда) і під час реконструкції всі розписи були закриті гіпсокартоном на наступні 15 років. Проте у жовтні 2017 року, компанія RedHead Family Corporation, до мережі якої належить магазин, анонсувала реставрацію розписів учнями Марфи Тимченко, які брали участь у створенні оригіналу^[8][9][10]