Вільне суспільствоПоняття «ві́льне суспі́льство» часто використовується лібертаріанськими теоретиками для позначення суспільства, в якому досягнуто їх ідеальні політичні, правові та економічні цілі.[1][2][3] У теоретичному вільному суспільстві всі люди діють добровільно, мають право на отримання влади та ресурси для самореалізації. Адлай Стівенсон визначив вільне суспільство як таке, в якому люди вважають «безпечним бути непопулярним»[4] Інші, такі як Чандран Кукатхас[en], описали вільне суспільство як залежне від «принципу свободи асоціації».[5] Сінді Кон[en] стверджує, що свобода на «приватні бесіди» є «головною у вільному суспільстві».[6] Визначення такого суспільства виходить з точки зору свободи слова — якщо люди мають право висловлювати свою думку, не побоюючись арешту, тюремного ув'язнення або фізичної шкоди. У вільному суспільстві, люди будуть організовуватися в громади, в тому числі на вільному ринку і в комунальних товариствах. Люди значно збільшать свої статки за відсутності обмежень на торгівлю і підприємництва. Економічна свободаГромадяни вільного суспільства можуть об'єднуватися в добровільні асоціації, як-от вільний ринок. Ця свобода вибору є ключовою для створення вільного суспільства, і люди в результаті цього стануть багатшими через відсутність обмежень у торгівлі. Перші прихильники вільного ринку, такі як Джеймс Медісон, «розуміли, що прийняття правильних правил та розширення ринків забезпечить особисту й економічну свободу».[7] Крім того, сперечалися про вплив держави на ринку, оскільки в 19 столітті існувала сильна віра в те, що «ринок слід розглядати як саморегульований механізм і що роль держави полягає в тому, щоб усувати себе настільки далеко, наскільки це можливо для того, щоб зникла втрутитися в діяльність ринку чи регулювати її».[8] Ідеал laissez-faire, при якому держава створює правила з єдиною метою захисту прав власності від злодійства й агресії, водночас дозволяючи ринку саморегулюватися. Адам Сміт стверджував, що у вільному суспільстві «кожна людина, якщо вона не порушує закони справедливості, абсолютно вільна в тому, щоб переслідувати свої власні інтереси та налаштувати свою промисловість і капітал для конкуренції з інтересами будь-кого ще».[9] Обґрунтування бажання скоротити державне регулювання виходило з того, що «захист людей в усі часи був обманом тиранії — благання монархії, аристократії, особистих привілеїв[...] всіх рабовласників, що виправдовують рабство як захист рабів».[10] Хоча стверджувалося, що вільне суспільство означає залученість держави й регулювання, але все ще є аргументи проти цієї позиції. Припускають, що в суспільстві, яке містить вільний ринок, великі держави і їх участь — це добре, оскільки вона забезпечує соціальну справедливість і рівність. Хоча ця думка існує, «правда полягає в тому, що, хоча економічна криза [2008 року] могла створити умови для активнішого втручання держави й підвищеного скептицизму щодо бажаності необмежених вільних ринків, прихильникам такої держави треба переконливий аргумент їхньої думки».[11] Таким чином, поточна точка зору прихильників вільного ринку свідчить, що державні повноваження повинні бути мінімальними, які існують виключно для захисту своїх громадян і їх майнових прав від шкоди. Недавно дебати з цього питання поновилися, це залишається консенсусом стосовно вільного ринку. Свобода словаСвобода слова — це свобода говорити вільно, без цензури й обмежень.[12] Попри те, що свобода слова варіюється від країни до країни, вона офіційно визнається законами більшості країн.[8] Європейське Просвітництво стало причиною появи й поширення свободи слова. У 1689 році Білль про права Англії надав «свободу слова в парламенті». У 1789 році Французька революція проголосила права людини та громадянина. Свобода слова була оголошена безперечним правом. Через роки за свободою слова пішли проблеми й обмеження. Вони включають образи, збудження, дії, які охоплюють ріст протизаконної діяльності, комерційну мову і дитячу порнографію. Історично держави намагалися перешкоджати свободі слова, довільно визначаючи її як небезпечну або загрозливу суспільству, визначаючи, що нею є, а що ні. Такі закони часто «використовуються політично впливовими фракціями для придушення мови, яка їх критикує» і «можуть бути використані в політичних цілях».[13] Свобода релігіїСвобода віросповідання визначається як право сповідувати релігію публічно або в себе вдома.[14] Це також охоплює повну свободу сповідувати релігію або взагалі не сповідувати релігію. Це також відомо як «свобода від релігії». У деяких частинах світу відсутня релігійна свобода.[12] Див. такожПринципиПолітичні системиПов'язані підходиПосилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
