Вірменська гіпотеза
Вірменська гіпотеза — теорія праіндоєвропейської батьківщини, яка базується на глоттальній теорії[en]. ЇЇ ще називають гіпотезою Гамкрелідзе-Іванова. За цією теорією праіндоєвропейська мова виникла на Вірменському нагір'ї приблизно за 4000 років до н. е. Гіпотеза про дві прабатьківщини індоєвропейців на території Вірменського нагір'я та в степах Східної Європи була сформульована ще у 1873 році Міллером і базувалася на близькості праіндоєвропейської мови з семіто-хамітськими та кавказькими мовами[1]. Вона ґрунтується на праці Тамаза Гамклерідзе та В'ячеслава Іванова «Індоєвропейська мова та індоєвропейці», де досліджується граматика і лексика гіпотетичної прамови всіх індоєвропейських мов, намічена реконструкція основних характеристик соціальної організації, релігії та матеріальної культури праіндоевропейців, а також — з використанням археологічних даних — розглядається питання про походження індоєвропейців[2]. КритикаГіпотеза не була підтримана лінгвістами. Серед слабких місць теорії є:
Книга, у якій була викладена теорія, після перекладу англійською мовою отримала критичні відгуки від інших індоєвропеїстів, у яких йшлося про відсутність фонологічної точності та непереконливість висновків, про наявність суперечностей і слабку аргументацію. Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia