ГАЕС Ронкавалгранде

ГАЕС Ронкавалгранде
46°04′10″ пн. ш. 8°43′55″ сх. д. / 46.06944444° пн. ш. 8.73194444° сх. д. / 46.06944444; 8.73194444
Країна	Італія
Адмінодиниця	Макканьо
Стан	діюча
Річка	озеро Маджоре
Початок будівництва	1968
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1971–1974
Основні характеристики
Установлена потужність	1040 (турбінний режим) / 784 (насосний режим)  МВт
Середнє річне виробництво	984  млн кВт·год
Тип ГЕС	гідроакумулююча
Розрахований напір	736  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Пелтон
Кількість та марка турбін	8 + 8 насосів
Витрата через турбіни	160 (турбінний режим) / 94 (насосний режим)  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів	мотор-генератори 8х140 МВА
Потужність гідроагрегатів	4х126,8 + 4х127,3 (турбінний режим)  МВт
Основні споруди
Тип греблі	гравітаційні
Висота греблі	36 + 28  м
Довжина греблі	158 + 415  м
ЛЕП	380
Власник	ENEL
ГАЕС Ронкавалгранде
Мапа

ГАЕС Ронкавалгранде (італ. Centrale idroelettrica di Roncovalgrande) — гідроелектростанція на півночі Італії. Розташована в межах гірського хребта Лугано Передальпи, на східному березі озера Маджоре (середня течія Тічино, яка є лівою притокою По та через останню належить до басейну Адріатичного моря).

На початку 1910-х років на північному заході Лугано Передальпи спорудили гідровузол із двох електростанцій ГЕС Макканьо (італ. Centrale di Maccagno), який живився від водосховища Деліо об'ємом 5 млн м³, створеного на основі природної водойми. Наприкінці 1960-х, на тлі зростання потреб у балансуючих потужностях, вирішили використати цю водойму для потужної гідроакумулюючої станції. Верхню станцію Макканьо вивели з експлуатації, а об'єм озера Деліо збільшили до 10 млн м³. Для цього наростили наявну гравітаційну греблю (тепер вона має висоту 36 метрів та довжину 158 метрів) та доповнили її другою з висотою 28 метрів та довжиною 415 метрів. Це дало змогу запасати еквівалент 17 млн кВт·год електроенергії, заповнюючи утворену водойму з озера Маджоре.

Від Деліо вода подається по тунелю довжиною 0,6 км та діаметром 6,2 метра, який після верхнього балансуючого резервуару переходить у два водогони довжиною по 1,1 км та діаметром від 4,3 до 3,6 метра. Вони подають ресурс до підземного машинного залу розміром 196х18 метрів та висотою 59 метрів. У залі встановлено вісім гідроагрегатів у складі турбіни типу Пелтон, мотор-генератора та насоса. Загальна потужність ГАЕС у турбінному режимі становить 1040 МВт, в насосному — 784 МВт. З нижнім резервуаром гідроагрегати сполучені через два тунелі довжиною по 180 метрів. Станція працює з напором 736 метрів та виробляє майже 1 млрд кВт·год електроенергії на рік.

Зв'язок з енергосистемою відбувається по ЛЕП, що працює під напругою 380 кВ.

Існували також плани зведення ще однієї черги, яка б довела потужність станції до 2 ГВт, проте станом на середину 2010-х років вони залишались нереалізованими^[1][2].