ГЕС-ГАЕС Капріаті (Лете-Сава)

ГЕС-ГАЕС Капріаті (Лете-Сава)
41°28′35″ пн. ш. 14°07′42″ сх. д. / 41.476305555556° пн. ш. 14.128222222222° сх. д. / 41.476305555556; 14.128222222222
Країна	Італія
Адмінодиниця	Капріаті-а-Вольтурно
Стан	діюча
Річка	Volturnod
Початок будівництва	1963
В експлуатації з	1966
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1967
Основні характеристики
Установлена потужність	113 (турбінний режим) / 113,4 (насосний режим)  МВт
Тип ГЕС	дериваційна, гідроакумулювальна
Розрахований напір	655 (турбінний режим) / до 680 (насосний режим)  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Френсіс
Кількість та марка турбін	2 + 2 насоса
Витрата через турбіни	2х7,4 (насосний режим)  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів	2 мотор-генератори
Потужність гідроагрегатів	2х56,7 (насосний режим)  МВт
Основні споруди
Тип греблі	гравітаційна бетонна (верхній резервуар)
Висота греблі	27 (верхній резервуар)  м
Власник	ENEL
ГЕС-ГАЕС Капріаті
Мапа

ГЕС-ГАЕС Капріаті (Лете-Сава) (італ. Centrale idroelettrica di Capriati) — гідроелектростанція на півдні центральної частини Італії, в провінції Казерта (історичний регіон Кампанія).

Ще в 1911 році на Лете (ліва притока річки Вольтурно, котра впадає у Тірренське море північніше Неаполя) спорудили греблю Летіно, затримана якою вода спрямовувалась по тунелю завдовжки 1,1 км на північ у долину Сави (інша ліва притока Вольтурно), де використовувалась малою ГЕС Галло (2,9 МВт). На початку 1960-х вирішили принципово розширити експлуатацію гідроенергетичних ресурсів цього району. На Саві нижче за станцію Галло спорудили гравітаційну бетонну греблю заввишки 27 метрів, яка утворила водосховище об'ємом 8,5 млн м³ (корисний об'єм 7,2 млн м³). Окрім ресурсу з Лете, суди виведено водозбірний тунель від джерел Mulini та Capo le Mandre.

Вода від водосховища Галло подається нижче по долині Сави через прокладений у правобережному гірському масиві дериваційний тунель завдовжки 7,6 км та діаметром 3 метри.^[1] На завершальному етапі він переходить у напірний водовід до машинного залу, який обладнаний двома турбінами типу Френсіс загальною потужністю 113 МВт, що працюють при напорі у 655 метрів.^[2][3]

Оскільки станцію Капріаті запроєктували як гідроакумулювальну, біля машинного залу спорудили штучний нижній резервуар об'ємом 0,35 млн м³, зв'язаний із Савою каналом завдовжки 0,9 км. Також у складі гідроагрегатів встановлено насоси потужністю по 56,7 МВт, які можуть забезпечити підйом на 680 метрів.^[4]