ГЕС-ГАЕС Сан-Фіорано

ГЕС-ГАЕС Сан-Фіорано
46°03′00″ пн. ш. 10°21′05″ сх. д. / 46.050111111111° пн. ш. 10.351444444444° сх. д. / 46.050111111111; 10.351444444444
Країна	Італія
Стан	діюча
Річка	притоки Ольо
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1969
Основні характеристики
Установлена потужність	560 (турбінний режим) / 210 (насосний режим)  МВт
Середнє річне виробництво	318 (за рахунок природного притоку)  млн кВт·год
Тип ГЕС	дериваційна, гідроакумулююча
Розрахований напір	від 1362 до 1440 метрів  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Пелтон
Кількість та марка турбін	4 + 2 насоси
Витрата через турбіни	4х11,35 (турбінний режим) / 2х6,9 (насосний режим)  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів	2 + 2 мотор-генератори, всі по 155 МВА
Потужність гідроагрегатів	4х140 (турбінний режим)  МВт
Основні споруди
Тип греблі	мурована / бетонна (д'Арно)
Висота греблі	40 (д'Арно)  м
Довжина греблі	159 (д'Арно)  м
ЛЕП	380
Власник	ENEL
ГЕС-ГАЕС Сан-Фіорано
Мапа

ГЕС-ГАЕС Сан-Фіорано (італ. Centrale di S. Fiorano) — гідроелектростанція на півночі Італії, яка використовує ресурс зі сточища Ольо (ліва притока По, що належить до басейну Адріатичного моря).

Накопичення ресурсу для роботи станції здійснюється у декількох водосховищах на лівобережжі Ольо (західний схил Адамелло-Пресанелла Альп). Нижнім з них є озеро d'Arno, рівень води в якому підняли ще у 1927 році для роботи іншої гідроенергетичної схеми (ГЕС Ізола та інші). Тут звели комбіновану муровану та бетонну греблю висотою 40 метрів та довжиною 159 метрів, яка дозволила збільшити об'єм з 19 до 38 млн м³ (корисний об'єм 36,6 млн м³). З d'Arno зв'язаний цілий ряд розташованих вище водойм, які доводять загальну місткість системи до 71 млн м³.

Для роботи станції в режимі гідроакумуляції в долині Ольо створили штучний нижній резервуар Шаніка-ді-Селлеро об'ємом 600 тис. м³, при цьому різниця у рівнях води з озером д'Арно становить від 1362 до 1440 метрів.

Від д'Арно до машинного залу веде дериваційний тунель довжиною 4,1 км та діаметром 3,6 метра, який після верхнього балансуючого резервуару переходить у два напірні водогони довжиною по 2,2 км.

Машинний зал, споруджений у підземному виконанні, має розміри 96х19 метрів та висоту 65 метрів. Доступ до нього здійснюється через тунель довжиною 0,66 км. Тут встановлено чотири турбіни типу Пелтон загальною потужністю 560 МВт, дві з яких працюють у складі гідроагрегатів, що включають також мотор-генератори та насоси загальною потужністю 210 МВт. Це обладнання забезпечує виробництво 318 млн кВт·год електроенергії на рік внаслідок природного притоку та планове виробництво понад 250 млн кВт·год в режимі гідроакумуляції.

Відпрацьована вода спрямовується до тунелю довжиною 0,6 км, з якого, окрім нижнього резервуара, може також подаватись у дериваційний тунель від ГЕС Чедеголо до ГЕС Чивідате.

Зв'язок з енергосистемою здійснюється по ЛЕП, що працює під напругою 380 кВ.^[1]