Додаток (мовознавство)

Ця стаття описує становище лише в окремій країні чи регіоні, але не в усьому світі. Будь ласка, удоскональте цю статтю, за потреби обговоривши проблему на сторінці обговорення. (вересень 2024)

Дода́ток, також об'єкт^[1] (лат. objectum) — об'єкт, на який спрямована дія або стосовно якого ця дія відбувається. У діловодстві Дода́ток це документ, який додається до основного документа — договору, акту тощо. У мовленні відповідає на питання непрямих відмінків: кого? чого? кому? чому? що? ким? чим? на кому? на чому?. У синтаксичному розборі підкреслюється рисками: — — — — — — —

Додаток виражається тими ж частинами мови, що й підмет. Найчастіше додаток виражається іменником та співвідносними з ним займенниками, рідше прикметником, числівниками.

Додатки поділяються на прямі додатки та непрямі додатки.

До прямих додатків можна поставити запитання кого? що?. Вони стоять у реченні в знахідному відмінку.

Я побачив (кого?) гарну дівчину.

Футболісти кидають (що?) м'яч.

Прямі додатки можуть виражатися також родовим відмінком, коли при перехідному дієслові є частка не, або коли дія переходить лише на частину об'єкта:

Я не люблю ненависті в собі (Дмитро Павличко)

Тоня діловито наливає з бідона води (Олесь Гончар)

В усіх інших випадках додатки непрямі. Перед непрямими додатками можуть стояти прийменники:

читати дитині, принести матері, малювати олівцем, розізлитися на дружину.

• Вихованець І.Р. (1993). Граматика української мови. Синтаксис. Київ: Либідь.
• О. В. Заболотний, В. В. Заболотний «Рідна мова 8 клас»

• Додаток // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.