Почепська культураПочепська культура — археологічна культура залізної доби (в іншому прочитанні — локальна група пізньозарубинецких пам'ятників)[1]. Названа за Почепським поселенням біля міста Почепа[2]. Почепська культура була виділена в 1960-і роки радянським археологом А. К. Амброз[3]. Доба почепської культури тривала приблизно у 1-300 роках по Р.Х..[4] Сформувалася в I столітті нашої ери з синтезу елементів юхнівської та зарубинецької культур у результаті переселення в Подесіння на річку Судость нащадків зарубинецьких племен з Середнього Подніпров'я[5]. Верхня хронологічна межа Почепської культури не визначена[6]. Почепська культура мала риси принесеної скіфо-сарматської та місцевої юхнівської. Почепська культура стала ймовірно перехідною балто-слов'янською культурою, що заклала основу для формування давньо-українського племені сіверян.[4] Генетично пов'язана з київською культурою на південному заході[7] й мощинською культурою на сході[8]. Селища почепської культури виникають гуртами у оболонях річок, що свідчить про численність прибульців. На Почепському поселенні, судячи з розкопок Ф. М. Заверняєва, єдиним типом жител були напівземлянки з опорним стовпом у центрі. Основу господарства населення становили землеробство і тваринництво (82,5 % кісток тварин з культурного шару Почепського поселення належить домашнім видам). Знахідки великих сокир говорить про вирубку та спалення для очищення земель під землеробство. Гончарство зберігає старі юхнівські форми, проте більш товстостінна, горбиста; так само з домішкою піску. З'явилася клесова, глянсова кераміка. На уламках посуду зустрічаються відбитки зерен ячменю і проса[2].
Примітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
