Не слід плутати з селом Сонячне — раніше також відомим як Княже та Радянське.
У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з назвами Княжа (Княже) та Радянське.
село Княжа Криниця
Фотографія села Княже у виданні Podzwonne na zgliszczach Litwy i Rusi (1928)Фотографія села Княже у виданні Podzwonne na zgliszczach Litwy i Rusi (1928)
До XVIII століття село Княже (нині Княжа Криниця) було власністю родини Четвертинських, з XVIII століття до початку XX століття — родини Грохольських. Наприкінці XIX та на початку XX століття Княже входило до Ямпільського повітуПодільської губернії. Поруч із селом Княже знаходилося містечко Княже (також відоме як Княжопіль, нині село Сонячне).
У 1923 році Княже було перейменоване на Радянське та увійшло до Крижопільського району, спочатку в складі Тульчинської округи (1923—1930) та згодом Вінницької області (з 1932 року). Під час Другої світової війни село входило до румунської зони окупації з тимчасовою румунською цивільною управою — губернаторства Трансністрія (1941—1944). У 2016 році Верховна Рада України затвердила сучасну назву села.
Географія
Станом на 2024 рік село займало площу 1,339 км² (133,9 га)[1].
Описи географічного положення села Княжа Криниця в історичних джерелах:
За описом 1883 року, село Княжа знаходилося на річці Косничка[ком. 1] (притоці Марківки[3]), у безлісній, рівнинній місцевості з ґрунтом, що складався з чорнозему та піску. Поруч знаходилася залізнична станція одеської залізниці, розташована на лінії між Крижополем і Вапняркою, за 9 верст від Вапнярки[4].
За описом 1893 року, село Княже знаходилося за 56 верст від повітового міста Ямпіль і за 20 верст від волосного центру Тиманівки. Найближчою поштовою та залізничною станцією був Крижопіль (5 верст); найближчою земською станцією — Тиманівка (20 верст)[5][ком. 2].
За описом 1901 року, село Княже розташовувалося на кордоні Ольгопільського повіту, на схилі двох пагорбів, простягаючись довгою смугою в три версти. Посередині села протікала невелика болотиста річка, яка давала початок неглибокому ставку. Найближчий вокзал — Крижопіль, знаходився на відстані шести верст. Місцевість характеризувалася як здорова, з ґрунтом переважно суглинковим, місцями супіщаним[7].
За описом 1928 року, село Княжа було оточене селами М'ястківка (Городківка), Кісниця й Антопіль, і розташоване на берегах струмків, що впадали в Косничку[ком. 1]. Поблизу Княжі знаходилося містечко Княжопіль (нині село Сонячне). Навколо Княжі також знаходився ліс (урочище) «Грабече»[8].
Назва
Село раніше називалося Княжа Криниця, Княжа, Княже (Княжево), Радянське (1923—2016 рр.).
Згідно з описом 1901 року, назва поселення Княжа Криниця згадується в історичних актах із початку XVII століття. В ерекції, наданій князем Стефаном-Феліціаном Четвертинським у 1746 році, село називається також «Княжа Криниця»; ця назва міститься і на заголовному аркуші метричних книг за 1747 рік. Згодом для скорочення село стали називати Княже[7]. Назва, ймовірно, пов'язана з князями Четвертинськими, яким належало село в XVII—XVIII століттях[9].
До 1923 року село носило назву Княже, з 1923 до 2016 року — Радянське. У 2016 році Верховна Рада України затвердила назву Княжа Криниця[10].
В Українській СРР село Княже було перейменоване на Радянське та включене до Крижопільського району[13], створеного в 1923 році. Крижопільський район з 1923 до 1930 року входив до Тульчинської округи, у червні 1930 року — приєднаний до Вінницької округи, у вересні 1930 року — переведений у пряме підпорядкування Української СРР, з 1932 року — включений до складу новоствореної Вінницької області[14].
Під час румунської окупації (1941—1944) Крижопільський район (Raionul Crijopol) було включено до Жугастрівського повіту(Județul Jugastru) губернаторства Трансністрія[15], що знаходилося під тимчасовою румунською цивільною управою.
Станом на 1946 рік та в подальший період до 2020 року село Радянське залишалося в складі Крижопільського району Вінницької області. Село підпорядковувалося Голубецькій сільській раді[16].
З XVIII століття до початку XX століття село Княжа залишалось у власності родини Грохольських[8]. За часів їхнього володіння в селі був побудований маєток із господарськими спорудами. Садиба займала близько двох гектарів, була обнесена високим муром із брамами; з одного боку був ставок[9]. Грохольські також побудували в селі спиртовий завод, що займався переробкою сільськогосподарських культур на спирт, який відправляли для подальшої переробки до Тиманівки[9].
Згідно з описом 1901 року, усі мешканці села Княжа були українцями (записані як «малороси») і переважно займалися хліборобством. Серед місцевих ремесел у селі були ткацтво, кравецтво, теслярство й кушнірство. Бідніші селяни працювали в економії (маєтку) або на залізниці як чорнороби[7]. Школа в селі Княже існувала з 1860 року; в 1895 році було освячено нове шкільне приміщення[7]. За описом 1905 року, у селі Княже знаходились православна церква, церковно-парафіяльна школа, винокурний завод і аптека[6].
У 1919—1920 роках на території залізничної станції Крижопіль (в 5 верстах від села) та на навколишніх землях відбувалися бойові дії між союзницькими військами УНР і Галицької армії та військами РСЧА і ЗСПР.
У складі СРСР
Перший радянський період
У квітні 1925 року в інформаційному зведенні Подільського губвідділу Державного політичного управління про голод серед сільського населення губернії зазначалося, що в селі Радянське селяни змушені були продавати худобу та одяг, щоб вижити[19]. У період колективізації в селі було створено три колгоспи: «Інтернаціонал», «Шевченка» та «Нове життя», які згодом були об'єднані в один колгосп під назвою «Нове життя»[9]. За даними Національної книги пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні, під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 48 жителів села Радянське[20].
Друга світова війна
Під час Другої світової війни, з 22 липня 1941 року, село Радянське було окуповане румунськими військами (гірським корпусом 3-ї румунської армії) та згодом включене до губернаторства Трансністрія, що знаходилося під тимчасовою румунською цивільною управою[15][21]. За свідченнями жителів села, під час окупації румуни вбили голову колгоспу Євтропа Крохмалюка[9]. 16 березня 1944 року село Радянське було зайняте радянськими військами (303-ю стрілецькою дивізією 73-го стрілецького корпусу 52-ї армії2-го Українського фронту)[21].
Другий радянський період
У повоєнний період господарство «Нове життя» було приєднано до колгоспу села Голубече[9]. В 1949 році в селі Радянське завершили будівництво сільського клубу[9]. У 1968 році було встановлено пам'ятник 223 воїнам-односельцям, загиблим у Другій світовій війні[22]. У 1986 році в селі було створено колгосп «Більшовик»[9].
Церква
Храм
Зовнішні зображення
Фотографія церкви у виданні «Перлини української архітектури» (2002)
Згідно з описом Юхима Сіцінського, церква Івана Богослова, споруджена князем Четвертинським у 1746—1747 роках, була зведена з дозволу єпископа Руської унійної церкви Афанасія (Атанасія) Шептицького та від початку була унійною (греко-католицькою)[7]. У 1851 році на кошти парафіян храм було розширено прибудовою бічних приділів і приміщень для ризниці та архіву[7].
Парафія
Згідно з візитаційним актом благочинного Василя Стопчанського від 1784 року, у селі Княже було 70 дворів, 358 прихожан, які приходили на сповідь, і 228 малолітніх[7]. За даними на 1901 рік, парафія нараховувала 858 православних чоловіків і 858 жінок. Церковні землі складалися з 1 десятини 1499 сажнів садибної землі та 45 десятин 1736 сажнів орної, загалом — 47 десятин 1191 сажень[7].
Священники
Відомі священники парафії села Княже:
Гавриїл Бернасовський (у 1843—1852 роках) — який значно розширив храм прибудовою двох приділів, притвору та приміщень для ризниці й архіву[7].
Іоанн Петринський (у 1869—1893 роках) — який спорудив нову дзвіницю, усі причтові споруди й почав будувати шкільне приміщення[7].
Населення
Чисельність
За даними на 1893 рік, у селі Княже було 150 дворів та 1501 житель[5].
За даними на 1905 рік, у селі Княже було 352 двори та 1653 жителі[6].
За даними на 1925 рік, у селі Радянське було 530 господарств і 1925 жителів[13].
За переписом 1989 року постійне населення села Радянське становило 479 жителів. Наявне населення становило 464 жителів[24].
За переписом 2001 року постійне населення села Радянське становило 360 жителів. Наявне населення також становило 360 жителів[25][26].
За даними на 1 січня 2024 року, населення села Княжа Криниця становило 148 жителів[1].
Населення села Княжа Криниця
1893 рік
1897 рік
1905 рік
1925 рік
1989 рік
2001 рік
2024 рік
Жителів
1501
1640
1653
1925
479
360
148
Дворів
150
—
352
530
—
—
—
За статтю та віком
За переписом 1897 року в селі Княже серед 1640 жителів було 809 чоловіків (49,33 %) та 831 жінка (50,67 %)[23].
За переписом 1989 року в селі Радянське серед 479 жителів постійного населення було 175 чоловіків (36,53 %) та 304 жінки (63,47 %). Серед 464 жителів наявного населення були 176 чоловіків (37,93 %) та 288 жінки (62,07 %)[24].
За даними на 2024 рік, у селі Княжа Криниця серед 148 жителів було зареєстровано 66 чоловіків (44,59 %; з них 7 чоловіків 18—26 років та 45 чоловіків 27—59 років), 72 жінки (48,65 %), 6 дітей до 14 років (4,05 %) і 4 дітей 14—17 років (2,7 %)[1].
Демографічний склад села Княжа Криниця (2024)
Зареєстровано всього
Чоловіків
Жінок
Дітей до 14 років
Дітей 14—17 років
Всього
%
18—26
27—59
осіб
%
осіб
%
осіб
%
148
66
45
7
45
72
49
6
4
4
3
За мовою
За переписом 2001 року в селі Радянське серед 360 жителів постійного населення 357 людей (99,17 %) вказали рідною мовою українську, 3 людини (0,83 %) — російську[25][27].
За даними на 1901 рік, у парафії села Княже було 858 чоловіків і 858 жінок православного віросповідання[7].
Економіка
Станом на 2024 рік у селі Княжа Криниця було зареєстровано 1 фермерське господарство та 1 магазин-кафе[28].
Транспорт
Село Княжа Криниця з'єднане автомобільною дорогою загального користування місцевого значення С020906 з дорогою територіального значення Т 0233Вапнярка — Крижопіль — КПП «Загнітків»[29].
Церква Іоанна Богослова (дерев'яна) 1747 року. Пам'ятка архітектури місцевого значення[31].
Пам'ятки історії
Пам'ятка «Пам'ятник 223 воїнам — односельчанам, загиблим у ВВВ». Встановлено в 1968 році. Пам'ятка історії місцевого значення[22].
Відомі люди
Крохмалюк Микола Якович — рядовий лейб-гвардії кінно-гренадерського полку, згодом унтер-офіцер третього ескадрону, під час Першої світової війни нагороджений двома Георгіївськими хрестами[9].
Перенчук Євграф Терентійович (нар. 1899) — голова колгоспу «Нове життя» села Радянське, депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (з 1937 року)[9].
↑За описом 1905 року, відстань до повітового міста Ямпіль становила 50 верст, а найближчою земською станцією була Вапнярка (15 верст). Відстані до волосного центру Тиманівки (20 верст) та поштової і залізничної станції Крижопіль (5 верст) залишилися без змін[6].
↑Станом на 1928 рік спадкоємцем Княжі був його син, граф Ремігіуш Грохольський[8].
↑ абвРадянське (Княжа Криниця) // Населені місця Поділля / Центральне статистичне управління України; Подільське губерське статистичне бюро. — Винниця : Держдрукарня ім. т. Леніна, 1925. — С. 360—361.
↑Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Кн. I. — М. : Транспорт, 1981. — С. 262. — 100 000 прим.(рос.)
↑Голод та голодомор на Поділлі 1920-1940 рр. Збірник документів та матеріалів / Обласна редколегія науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією» (голова І. С. Гамрецький, заступники голови В. П. Лациба, С. С. Нешик та ін.) / Автори-упорядники: Р. Ю. Подкур, В. Ю. Васильєв, П. М. Кравченко, В. П. Лациба, І. П. Мельничук, В. І. Петренко. — Вінниця : ДП «ДКФ», 2007. — С. 91. — 704 с. — З інформаційного зведення Подільського губвідділу ГПУ Подільському губкому КП(б)У про голод серед сільського населення губернії від 10 квітня 1925 р. — ISBN 978-966-7151-87-4.
.jpg){kind=link}
